Цей незвичайний будинок пустує десятиліттями. Він овіяний легендами, «заселений» привидами, навіває бажання цілуватися і в той же час лякає. Кияни «останніх поколінь» пам'ятають, що він ховається за зеленим будівельним парканом, забутий - покинутий, захоплюючий і водночас відштовхуючий.

Якщо увійти в низьку дворову арку потрапляєш в тісний кам'яний двір. Середньовіччя... Якісь арки, склепіння, підпірні стіни, кам'яні сходи в товщі стіни, висячі залізні, якісь ходи, переходи, величезні балкони, зубці на стінах... Не вистачало тільки варти, яка поставила в кут свої алебарди і грає де - небудь на бочці в кістки.

За легендою, господиня замку - вдова промисловця Дмитра Орлова, убитого якраз після початку спорудження особняка, в 1902 році, погано розраховувалася з будівельниками. І ті, образившись, заклали в систему вентиляції кілька труб, пляшок, а в стіни - шишки, яєчну шкаралупу і іншу нісенітницю, яка тріщить і гуде, доводячи постояльців до нервових зривів. Будинок продавали і перепродували, і ніяк він не міг знайти свого постійного господаря.

Під час війни німці вивезли із замку все перила, прикрашені точними копіями чудовиськ із собору Паризької Богоматері. Один час тут знаходилися студії українських майстрів Красицького, Макушенка, скульптора Балавенського. Проходили їх виставки. Але ось уже більше 25 років химерна будівля продовжує чекати нових постояльців. У замку весь цей час збиралися будувати готель, так щось не клеїться. Мабуть, привиди вже звикли до тиші...