На думку багатьох дослідників, саме острів Березань - відображений в казці Пушкіна про «царя Салтана».

Острів лежить на прибережній мілині, що відходить від мису Аджіяск, в 4,1 кілометра на схід від мису і в 12,8 кілометра на захід від Очакова. Північну і східну частини острова омивають води Бугу і Дніпра, західна і південна - Чорним морем.

Сам острів досить маленький, загальна площа не перевищує десяти гектарів. 850 метрів з півдня на північ. У північній частині його ширина становить 350 метрів, у південній не перевищує 200.

Острів абсолютно безлюдний, більше того, на ньому немає ні дерев, ні кущів. Однак це він сьогодні такий, адже за свідченнями археологів безлюдним він був далеко не завжди. Так в північно-східній частині острова в кінці минулого століття археологи відкрили саме древнє на території СРСР поселення греків, основане в VII столітті до нашої ери, - місто борисфенитів, подібний Ольвії та іншим давньогрецьким містам, що з'явилися у Північному Причорномор'ї значно пізніше (в V- VI ст. до н.е.). Острів оголошений археологічним заповідником.

Повз острова проходив торговий шлях "із варяг у греки".

У 1907 році посеред острова була споруджена "фортеця-мішень" з лабіринтом бліндажів. Острів в цей час використовувався як артилерійський полігон для випробування далекобійної морської артилерії.

На початку Другої світової війни на острові знаходилася вісімдесят п'ята зенітна батарея Очаківського укріпленого сектора берегової оборони Одеської військово-морської бази. Батарея прикривала підступи до порту і міста Очакова з боку моря, здійснювала протиповітряну оборону судів і кораблів, які входили (виходили) в Дніпровсько-Бузький лиман і підтримувала своїм вогнем льотчиків 9-го авіавініщувального полку, що обороняли Очаків з повітря.