Кременець - одне з найдавніших міст України, що колись було у володінні королеви Бони Сфорца, дружини короля Сигізмунда I.

 Вперше воно згадане в літописах в 1064 році. Тутешній замок славився тим, що в 1240 році витримав облогу орд хана Батия. У XVI столітті місто дістався у подарунок королеві Боні. І чого тільки про неї не розповідали! Найбільш інтригуюча легенда - еротична. Нібито у тутешньої правительки існував чоловічий гарем із охоронців. Кажуть, чоловік-рогоносець дізнався про витівки дружини і вислав з Кракова в Кременець з перевіркою спецкомісію. Вона повернулася з підтвердженням: королева весело проводить час, причому не з якимось одним коханим, а так би мовити, з «букетом». З інших примх Бони згадується, що вона наказала перекинути із замку на горі через річку шкіряний міст з тросами з жіночих волосся. Селяни забили майже всю худобу, щоб здати шкури на це диво, а жінки зрізали свої розкішні коси.

 Кажуть, Бона зробила так в помсту за те, що один із охоронців не захотів в гарем, сказавши, що любить Кременецьку дівчину. Але королева турбувалася і про місто. Він розрісся, розбагатів. Бона зміцнила замок. У 1533 році тут працював над виданням Біблії першодрукар Франциск Скорина. Все б добре, але Сигізмунд Перший, отримавши підтвердження про пригоди подружжя, нібито наказав стратити всіх офіцерів Кременецького замку. Красуня Бона, правда, «вибила» у чоловіка прощення найсимпатичніших - 3-го, 9-го і 27- го бійця за списком. З тих пір, як свідчить легенда, і піднімають келихи за жінок саме в такій послідовності! Хто, звичайно, доживає до 27-го тосту ...