Десять років тому подружжя Ольга та Воло­димир Васильєви (Київ), Барнабаш та Габріела Адам (Ужгород), а також Микола Халимоненко (Київ), Олександр Слєпоруков (Сімферополь), Михайло Товт (Берегове на Закарпатті) надали своєму благородному задуму життєвої СИЛИ: створили й зареєстрували в Міністерстві юсти­ції Спілку сприяння розвитку сільського зеле­ного туризму в Україні.

За кілька років досягну­то відчутних успіхів в об'єднанні навколо Спіл­ки сільських господарів, що мешкають в Закар­патті, Прикарпатті, Поліссі, Поділлі, Буковині, Придунав'ї, Криму, Слобожанщині, в централь­ній Наддніпрянщині.

Важливу роль у популяризації сільського зе­леного туризму в Україні відіграє друкована преса, насамперед науково-популярний жур­нал «Туризм сільський зелений», довідник-ка-талог «Відпочинок в українському селі», посіб­ник «Поради початківцям».

Ентузіастами вже реалізовано понад трид­цять проектів за підтримки фонду «Євразія», Міжнародного фонду «Відродження», програ­ми Євросоюзу TACIS (ТАСІС) та інших. Сьогод­ні активно діють місцеві осередки у вісімнад­цяти областях України.

Спілку сприяння розвитку сільського зеле­ного туризму в Україні прийняла до своєї дружньої родини Європейська федерація сіль­ського та фермерського туризму EVROGITES.

Закони України «Про туризм» та «Про осо­бисте селянське господарство» надали право власнику селянської садиби здійснювати пос­луги у сфері сільського зеленого туризму. Для екологічного маркування сільських осель вве­дено програму «Зелена садиба».

Якщо хтось гадає, що Спілка - це винятково туризм, мандри, відпочинок, то він помиляєть­ся. Це набагато ширша діяльність. Ініціатори проводять постійну копітку роботу з відрод­ження села, його соціально-економічного по­тенціалу, правічних звичаїв і обрядів, к/льтури українського народу. Вільні, за­можні люди серед мальовни- ja чої природи є нашим найцін­нішим скарбом, і Спілка своєю працею плекає цей скарс. Під час туристичних мандрівок на­лагоджується активний діалог між містом і селом, регіонами кр>аїни, де в мг рі і злагоді г оруч з титульною нацією живуть люди різних національностей.

Особливо сприяє таким взає­минам започаткована у 2003 році щорічна всеукраїнська виставка-ярмарок сільського зеленого ту­ризму «Українське село запрошує». Кожен із власників агросадиби при­возить на виставку частинку свого краю і має можливість показати ма­теріальну, духовну культуру свого се­ла, давні обряди, звичаєве право, чо­го так не вистачає в нашому сучасно­му повсякденному спілкуванні й співіснуванні. Значною мірою це стосується великих міст. І наше село в цьому контексті має всі передумо­ви, щоб стати прикладом ввічливості, високої моралі, чесного, довірливого ставлення одне до одного.

На сьогоднішній день туризм, зокрема сіль­ський зелений, - галузь, що зростає найстрім­кіше. Приблизно десять відсотків світового ва­лового продукту приносить міжнародна ту­ристична індустрія. Близько п'ятисот мільяр­дів доларів С1ІІА становлять щорічні надход­ження від світової туристичної галузі й прог­нозується зростання до одного трильйона у 2010 році.

Сільський зелений туризм - це саме той сектор економіки, який заслуговує на більшу увагу в Україні. Він потенційно може забезпе­чити значний внесок в економіку села у вигля­ді нових робочих місць, збільшення надход­жень від зовнішньоекономічної діяльності, по­повнення державного бюджету через сплату податків, сприяє зниженню імпорту та інтен­сифікує використання місцевих сировинних ресурсів.

Іноземні туристи, прихильники відпочинку в українському селі, так само, як і регіональні споживачі, сплачують усі відповідні податки, такі як податок на додану вартість та акцизний збір, і тягнуть за собою сшіату податків інши­ми господарю очими суб'єктами.

Сільський зглений туризм - індустрія екс­порту, яка відрізняється від решти експортних галузей одним важливим аспектом. Більшість експортерів вивозять свої товари з країни до споживача. В туризмі споживач прибуває до країни для того, щоб придбати та спожити ви­роблені продукти та послуги. Це створює до­даткові надходження в місцеву економіку.

В умовах несприятливої кон'юнктури внут­рішнього і зовнішнього ринків, стагнації ви­робництва в найгіршому становищі опинило­ся українське село. Поширюється безробіття, занепадає соціальна інфраструктура, зокрема підприємств побутового обслуговування зали­шилося менше третини. Унаслідок соціально-економічного занепаду села поглибилася де­мографічна криза. Як свідчить практика розви-

нених країн, у подоланні зазначених негативних тенденцій можуть неабияку роль відіграти несільськогосподар-ські види діяльності. Насамперед ті, що не ви­магають державних капіталовкладень, а мо­жуть задовольнитися поки що використанням наявних сільських територій, приватного житлового фонду, матеріальних статків. Окрім безпосередніх господарів, що надають послу­ги із сільського зеленого (агро-, еко-) туризму, може отримати робочі місця більшість грома­ди окремо взятого села, що займається вишив­кою, килимарством, гончарством, ткацтвом, різьбярством, писанкарством, ковальством, овочівництвом, садівництвом, бджільництвом, тваринництвом, у тому числі конярством. Значну організаційну й методичну допомогу жителям сіл в цьому процесі можуть надати сільські, селищні, міські, районні ради, котрі безпосередньо відповідають за сталий розви­ток підзвітних їм територій.

Нинішні туристи, особливо жителі міст, на­дають перевагу активному відпочинку в місцях з екологічно чистим навколишнім середови­щем, а також шукають можливостей культур­ного збагачення, самоосвіти. Для задоволення таких потреб Україна має надзвичайно великі туристично-рекреаційні можливості. Майже п'ятнадцять відсотків території - це курорти, зони відпочинку, гірські та приморські лан­дшафти, придніпровські зелені зони, де є чудо­ве здорове повітря, чисті ріки, гори, місцевості, де збережено національні традиції, фольклор, музеї, церкви та інші прекрасні архітектурні пам'ятки. Історично склалися понад 500 насе­лених пунктів, які мають унікальну історико-культурну спадщину. Охороняється державою близько 30 національних і регіональних пар­ків та садиб відомих діячів української культу­ри. Визначними є лікувальні ресурси - більш як 400 джерел мінеральних вод та понад 100 родовищ цілющих грязей, велика кількість яких унікальні не лише для України, а й для Єв­ропи.

Значна частина цих ресурсів зосереджена в межах сільської місцевості, площа якої стано­вить 69,3 відсотка території країни, та в межах лісових угідь, площа яких - 7,2 відсотка. У се­лах України налічується 6,3 мільйона житло­вих будинків, із яких 98 відсотків перебувають у приватній власності.

Середньорічна кількість працездатного на­селення, що мешкає в селах, становить 6,4 міль­йона осіб, із них понад 0,5 мільйона - офіційно зареєстровані як безробітні, 3 мільйони - від­носяться до категорії незайнятого населення.

Цікавими туристсько-екскурсійними об'єк­тами є пам'ятки історії, архітектури, археології, об'єкти етнографії, заклади культури, виставки тощо. У сільській місцевості, крім історико-культурних об'єктів, потенційно привабливі хліборобство як етнографічне явище, поєдна­не з певними ритуалами: привітання з «хлібом, сіллю та рушником», «толока» - участь громади у збиранні хліба, на сінокосі, «обжинки» - свя­то після збирання врожаю; промисли: мисливс­тво, рибальство, збиральництво, чумацтво; ре­месла: лозоплетіння, бондарство, столярство, гутництво (виготовлення скла), кушнірство (вичинка шкур для одягу); народна архітекту­ра - хата, клуня, хлів, комора, церкви та капли­ці, млини та вітряки; українське національне вбрання, національна кухня.

Якщо буде належно задіяне таке велике ба­гатство матеріальної і духовної культури Украі'ни, в сільському зеленому туризмі позитив­ний результат не забариться. А саме - зросте добробут сільської родини, диверсифікуються доходи сільського населення, зменшиться міг­рація із сільської місцевості, розшириться спектр туристичних послуг в Україні, збіль­шаться надходження до місцевих бюджетів, підвищиться конкурентоспроможність і при­вабливість, зростуть обсяги внутрішніх і зов­нішніх інвестицій до сільських регіонів, збіль­шиться кількість робочих місць в галузях пря­мо або опосередковано пов'язаних із сіль­ським туризмом; молодь зокрема жінки, інші категорії громадян започаткують власну спра­ву в сфері сільського туризму.

Але, щоб закріпити такі позитивні тенденції й надати відчутний поштовх розвиткові сіль­ського туризму, потрібно вирішити низку не­відкладних завдань. Передусім розробити ме­тодичну нормативно-правову базу щодо виз­начення організаційних умов надання послуг із сільського зеленого туризму в межах осо­бистого селянського господарства; надати ме­тодичні рекомендації з добровільної категоризації житла, передбаченого для розміщення відпочивальників; упровадити систему пільго­вого довгострокового кредитування сільсько­го населення на розвиток сільського архітектури та побуту HAH України в селі Пи­рогів поблизу Києва з метою формування по­зитивного агротуристичного іміджу областей; розпочати підготовку профільних фахівців, навчання й перекваліфікацію сільських госпо­дарів, незайнятого сільського населення для роботи в секторі сільського зеленого туризму; організувати спеціалізовані класи в сільських середніх загальноосвітніх школах з метою під­готовки майбутніх кадрів для сільського зеле­ного туризму; створити на рівні країни та об­ластей комп'ютеризовану систему бронюван­ня та резервування місць у домогосподарствах та послуг.

Порівняно з безпосередньо власниками агроосель туроператори та турагенти є не менш важливим компонентом ринкової системи, які, перебуваючи в безпосередньому набли­женні до потенційних споживачів послуг -міських жителів, - якнайкраще зможуть вико­нувати функції маркетингу та реалізації послуг у сфері сільського туризму, що, зрештою, пози­тивно позначиться на швидкому розвиткові сільського зеленого туризму в Україні.

Допоможе вирішити правові, організаційні засади реалізації державної політики України у сфері сільського зеленого туризму прийнятий у першому читанні Закон України «Про сіль­ський зелений туризм». Очікуємо, що незаба­ром у другому читанні Верховна Рада України врахує зміни й доповнення до цього закону, розроблені Спілкою Допоможе вирішити правові, організаційні засади реалізації державної політики України у сфері сільського зеленого туризму прийнятий у першому читанні Закон України «Про сіль­ський зелений туризм». Очікуємо, що незаба­ром у другому читанні Верховна Рада України врахує зміни й доповнення до цього закону, розроблені Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, Інститутом сільського розвитку, прийме в цілому як закон і направить на підпис Президентові.

Є ще один досить істотний резерв для по­повнення обігових коштів власників сільських садиб, що надають туристичні послуги. Біль­шість із них мають земельні паї, які здають в оренду, і за те отримують мізерну платню в один-півтора відсотка від вартості землі без урахування кадастрової вартості, а отже, дуже дешево. Настав час значно підвищити орендну плату власникам земельних паїв. Тоді вони від­чують себе справжніми володарями своєї зем­лі, а українське село почне по-справжньому відроджуватися.

 

Василь ВОВК Київ

 


    фейсбук