Замок Любарта

Луцький замок – головна пам’ятка і символ міста Луцька.

Збудований у XIV столітті литовським князем Любартом, який одружився з місцевою княжною і прийняв православну віру, він був обраний в якості княжої резиденції.

На сьогодні замок відомий під трьома назвами: Луцький (найпоширеніше), Верхній (оскільки є ще і Нижній замок, напівзруйнований) і замок Любарта.

Замок Любарта визначний ще й тим, що він одна з не багатьох фортечних пам’яток доби Великого князівства Литовського.

У літописах вперше замок згадується під 1085 р., коли був вже укріпленим пунктом, що витримав раніше 6-місячну облогу Болеслава Сміливого.

Незважаючи на те, що історію замка в Луцьку прийнято вести від 1340 року, своє існування він почав набагато раніше. Ще в XI столітті на замковому пагорбі було побудовано дерев'яне укріплення - перший замок, який проіснував два століття і який потім замінили на кам'яний.

Замок Луцька зводився протягом більш ніж сорока років. Спочатку були побудовані вежі: Виїзна, Стирова (над річкою Стир), Владича, потім були добудовані стіни.

У плані замок має неправильну, наближену до трикутника, форму, що було обумовлено рельєфом місцевості.

Периметр оборонних стін, з вежами на кутах, йшов по краю височини. Із західного боку знаходився в'їзд в замок, що проходив через підйомний міст і надбрамну вежу. Висота вежі, спочатку триярусної, в XVI столітті була збільшена ще на два яруси, а на початку XVII століття її верх був увінчаний аттиком. На головному фасаді В'їзної вежі зверніть увагу - над сучасним отвором широка і вузька замуровані арки: це старовинні в'їзд і вхід (хвіртка) в замок, які були обладнані підйомними мостами.

Південно-східна кутова башта, квадратна в плані, знаходиться над річкою Стир (укр. Стир), і тому носить назву Стирова, спочатку теж мала три яруси. У XVI столітті до неї був надбудований ще один ярус, а на початку XVII століття - увінчує аттик. Висота Владича вежа, що знаходиться на північному кутку фортеці, теж була збільшена на один ярус.

Оборонні стіни замку в XV столітті модернізуються і пристосовуються до застосування вогнепальної зброї. На деяких ділянках висота стін була збільшена, а проемикренеляжа замуровані. Їх замінили двома або трьома рядами бійниць, доступ до яких здійснювався по дерев'яним критим галереям. Весь замковий комплекс був збудований з цегли.

До наших днів не зберігся княжий будинок, що примикав колись до південної ділянки стін. На його місці в 1789 році, коли замок під час поділів Польщі (1772, 1793, 1795) втратив своє оборонне значення, було побудовано будівлю так званого «шляхетського (дворянського) удома». Це була одноповерхова будівля, перекрита похилим дахом сзаломамі. Також був зруйнований що знаходиться в центрі замкового двору собор св. Іоанна.

На початку XIX століття в північній частині замку був побудований єпископський палац у стилі класицизму.