КОТЛЯРЕВСЬКОГО І. П. САДИБА

КОТЛЯРЕВСЬКОГО І. П. САДИБА у Полтаві. Відкрита 1969. До меморіального комплексу увійшли хата, комора, повітка, криниця. Садиба є філіалом літературно-меморіального музею Котляревського І. П. У дворі перед меморіальним будинком 1971 встановлено Котляревському І. П. пам’ятник (погруддя).

Біля садиби – обеліск з чорного лабрадориту з написом: «З цієї садиби на весь світ пролунав голос першого класика нової української літератури Івана Петровича Котляревського (1769–1838)». Хату, як зазначається у купчій, 1751 купив дід Котляревського – Іван, на той час диякон Успенського собору. Цікава інформація відносно історії будинку письменника була знайдена У Г. Данилевського («Полтавська аровина відношенні до часу Петра Великого»), М. Арандаренка («Записки про Полтавську губернію»), С. П. Стебліна-Камінського («Біографічний нарис життя і творчості Івана Петровича Котляревського»), І. І. Срезневського («Знайомство з І. П. Котляревським»).

Стара хата після смерті письменника переходила від одного господаря до іншого. Історик Л. В. Падалка, складаючи у 1917 «Путівник по Полтаві», згадує одного з власників – Мусія Івановича Головатинського, що придбав хату заради того, щоб зберегти цю реліквію, він охоче пускав відвідувачів до садиби. Відтворення комплексу здійснювали за малюнком Т. Г Шевчен ка (був тут 1845), на якому хата зображена від Ворскли на тлі Успенського собору; літографії художника Р. Мелліна, де будинок показаний від воріт; за спогадами сучасників та за планом садиби 1837, знайденим у Полтавському обласному архіві. Реконструкцію здійснено архітектором В. М. Тертичним. У будинку письменника 5 невеликих кімнат: кабінет, світлиця, вітальня, кімната економки і кухня. У будинок вмонтовано окремі деталі із власного будинку, такі як: сволоки з написом і без напису, частина сіней з дерева, що використано з старої хати. Кабінет містить диван, стіл, шафу з численними книжками латинською, російською, французькою мовами, журнали та ін.

Особливу увагу відвідувачів привертає сволок з дідівської хати, на якому старослов’янською мовою вирізано напис: «Создася дом сей во имя отца и сына и святого духа. Аминь. Року 1705, месяца августа І». У вітальні – стіл, посудна шафа, стільці, жардиньєрка. У кімнаті економки зберігаються меморіальні речі – ломберний столик, люстерко, комод для білизни. Світлицю прикрашають столи, канапа, шкіряні крісла, на стіні – старовинний годинник та меморіальна річ – картина невідомого фламандського художника 17 ст. «Іспанець тримає рака», яка належала поету. Кухня заповнена речами кінця 18 – початку 19     ст. – це стіл, лава, мисник, вишивані рушники тощо. У різний час у будинку письменника бували діячі вітчизняної науки і культури: російський філолог і славіст І. І. Срезневський, актор М. С. Щепкін, історик та етнограф В. В. Пассек, батько М. В. Гоголя – В. О. Гоголь-Яновський, історик М. П. Погодін, редактор «Отечественных записок» П. П. Свиньїн та ін.

Біля входу на подвір’я – меморіальна дошка з написом: «Садиба І. П. Котляревського. Земля натхнення великого поета. Тут засвітив він зорю нової української поезії. Звідси вийшли в безсмертя «Енеїда», «Наталка Полтавка », « Москаль-чарівник ». Івановій Горі доземно вклонялися Тарас Шевченко, М. Гоголь, М. Щепкін, Леся Українка, Панас Мирний, М. Кропивницький, М. Заньковецька, багато інших діячів культури.