Повзик

Повзик (Sitta europaea) — менший від горобця, кремез­ний, голубувато-сірий зверху і білий знизу птах, з міцним, гострим дзьобом і коротким хвостом. Добре помітні чорні смуги, що тягнуться від кутів рота через око по боках голо­ви, а також каштаново-корич­неві боки тіла й підхвістя.

В природі легко розпізнати його за звичками. Це єдиний з наших птахів, здатний стри­бати по стовбурах дерев не тільки вгору, а й униз голо­вою. При цьому він зовсім не користується хвостом, як це роблять дятли й пищухи. Крім тою, дуже характерно поводить себе, коли їсть; на­сінини, жолуді, горішки встромляє в тріщини кори й розбиває ударами дзьоба (як дятли).

Гніздиться в мішаних і листяних лісах, але взимку буває часто і в чисто хвойних, в садах і парках.

Тримається поодинці або парами.

Го­лос навесні голосний, ме­лодійний свист «тфюіі-тфюіі- тфюіі». Крім того, часто видає уривчасті звуки «тюй-тюй- тюй...», «фють-фють-фють...» або дзвінку трель «трррр...».

В Україні—звичайний осілий птах Полісся, Лісостепу і Кар­пат,- дуже рідко зимує в Чор­номорському заповіднику.