Першу вищу школу та визначний культурно-освітній центр України започатковано 1632 р. внаслідок об'єднання школи Києво-Печерської лаври з Київською братською школою. З 1633 р. називалася Києво-Могилянською колегією на честь свого протектора П. Могили. З 1701 р. за указом Петра І дістала права і титул академії й почала називатися Київською академією. Вихованцями її були такі видатні діячі культури та науки, як І. Гізель, Є. Славинецький, І. Галятовський, С. Полоцький, С. Яворський, Ф. Прокопович. Г. Кенійський, В. Барський, І. Григорович-Барський. Г Сковорода, М. Бантиш-Каменський, а також державні діячі - гетьман Д. Апостол, канцлер Російської імперії О. Безбородько та ін. У 1817 р. Київську академію було закрито, а згодом реорганізовано вДуховну академію. Нині вона має назву Національний університет "Києво-Могилянська академія". Навчальний корпус Києво-Могилянської академії (старий академічний корпус) збудовано 1703 р. коштом гетьмана І. Мазепи. Це була мурована будівля з дерев'яним верхнім поверхом. Суттєві перебудови XVIH-XIX ст. докорінно змінили зовнішній вигляд будівлі, особливо її південного фасаду. Про первісні архітектурні форми цієї споруди можна судити на основі давньої іконографіїта з результатів досліджень. На початку XVIII ст. навчальний корпус був великою двоповерховою спорудою, перекритою двосхилим дахом з люкарнами, обрамленими портиком з трикутним фронтоном. Окрасою будівлі був південний (дворовий) фасад. Особливої архітектурної виразності та пластичного багатства йому надавали аркади-галереї 1-го та 2-го поверхів. Мурована аркада 1-го поверху спиралася на масивні пілони. Значно нижчі дерев'яні арки 2-го поверху були дрібніші й спиралися на колонки, крок яких не відповідав крокові пілонів 1-го поверху. В цей час архітектура будівлі мала риси Ренесансу, особливо у формах аркади нижнього поверху та в оздобленні дахових люкарн. У 1732-1740 pp. з ініціативи та на кошти відомого мецената - київського митрополита Р. Заборовського дерев'яний 2-й поверх за проектом Й.-Г. Шеделя замінено мурованим, у якому розмістилися великий конгрегаційний зал, аудиторії та Благовіщенська одноверха церква у східному кінці корпусу. Після цих перебудов будівля набула рис барокової архітектури, зокрема, з'явився дах із переломом та барокова баня з декоративним ліхтариком над Благовіщенською церквою. Особливих змін зазнав південний фасад Над аркадою 1-го поверху створено симетричну композицію. В центрі фасаду високі колони тосканського ордера, поставлені над пілонами та над центрами арок нижнього поверху й об'єднані арками, утворювали дев'ятиповерхову аркаду, висота якої сягала перелому на даху, її фланкували дві трипрогонові аркади, також утворені парними колонами, але майже вдвічі нижчі від центральної.
Прямокутний у плані корпус, дуже витягнутий по осі схід - захід, належить до ускладненої схеми навчального закладу XVII- XVIII ст. Розташування приміщень - однобічне. Первісно через кожні дві аудиторії знаходилося менше рекреаційне приміщення. Це розпланування відбивалося в ритмі аркади 1-го поверху, де кожі іі дві великі арки чергувалися з меншою, яка відповідала приміщенню рекреації. Нижній поверх перекрито хрещатими та циліндричними склепіннями з розпалубками, 2-й - плоскими стелями. Після пожежі 1811р. будівлю в 1824 р. відновлено за проектом архітектора А. Меленського. В цей час змінено форму даху, додатковими пілонами зміцнено арки галереї нижнього поверху, перебудовано сходи на 2-й поверх. У 1863-1868 pp. за проектом архітектора П. Спарро закладено арки галерей 1-го та 2-го поверхів. Північний та західний фасади будівлі членуються пілястрами, вікна прикрашені обрамленням, а на 2-му поверсі - бароковим ліпним орнаментом. Старий академічний корпус Києво-Могилянської академії належить до найвизначніших пам'яток української цивільної архітектури XVIII ст.
О. М. Годованюк
