м. Острог
Замкова Гора - пагорб лівого берега р. Вілії, який на 20 м підноситься над її долиною й круто обривається на схід та південь, - височить на південно-східній околиці історичного середмістя Острога. При влаштуванні з півночі, з боку "пригородка" оборонного рову, який у давнину наповнювався водами р. Грабарки, використано яр природного походження. Комплекс оборонних споруд складається з давньоруського городища (XI-XIV ст.) та феодального замку князів Острозьких і їхніх наступників (кінець XIV -XVIII ст.). Наприкінці XV - на початку XVI ст. замок перебудовано, а оборонні споруди модернізовано: дерев'яно-земляні укріплення попереднього періоду здебільшого замінено мурованими спорудами. Нині комплекс замкових споруд складається з Вежі мурованої, Богоявленської церкви, Нової (Круглої) башти та надбрамної дзвіниці. Вежа мурована - це найдавніша мурована будівля Замкової Гори, яка поклала початок формуванню феодального замку. Вперше згадується в описі замку 1603 р. Розміщена в південно-східній частині замкового двору, первісно - у створі земляного валу, на крутому схилі. З півночі, з боку подвір'я, будівля - двоярусна, а з півдня - триярусна на високому цоколі. Форма плану - майже прямокутна. На південному фасаді асиметрично розміщено великий напівкруглий виступ. Наприкінці XV - на початку XVI ст. змінено форму бійниць, перебудовано та укріплено величезним контрфорсом південно-східний ріг будівлі, в окремих приміщеннях змінено форму склепінь. У XVI-XVII ст. з заходу, півдня та сходу вежу укріплено масивними контрфорсами. У 1797 р. верхній ярус будівлі був настільки зруйнований, що його розібрали й на початку XIXст. відбудували зановво. У 1913-1915 pp. вежу капітально відремонтували й пристосували для потреб Братства ім. князів Острозьких" (архітектор -В. Леонтович, консультант - академік П. Покришкін).Вежа належить до типу житлових оборонних башт, про що свідчать кам'яні стіни завтовшки 2,0-2,6 м, первісний вхід на рівні 2-го ярусу та криниця, влаштована в одному з приміщень нижнього ярусу. Вежа є унікальною оборонною спорудою середньовічної Волині та єдиною на території України житловою баштою 2-ї половини XIV ст., яка порівняно добре збереглася донині. Богоявленська церква стоїть у північній частині Замкової Гори, біля давнього оборонного рову. Датується 1-ю половиною XV ст. У 1521 р. (за написом, вирізьбленим над вікнами північної стіни) храм пристосовано до оборони - його північна стіна, потовщена та обладнана чотирма бійницями для гармат, стала складовою частиною північного замкового муру.З 1636 р. до середини XIX ст. будівля не використовувалась і дійшла до стану руїни. Відновлено її за проектом В. Токарева у 1886-1891 pp., причому від давньої споруди збережено лише північну стіну, а на старих фундаментах зведено храм, який за схемою плану та об'ємно-просторовою структурою повторює давню споруду. Церква являє собою хрещатобаневий шестистовпний тринавовий триапсидний п'ятиверхий храм. Як і в храмах давньої Русі, бічні верхи її розміщені над камерами між раменами просторового хреста, а рамена перекриті циліндричними склепіннями, відображеними на чотирьох фасадах закомарами. Відмінна риса давньої Богоявленської церкви поєднання давньоруських будівельних традицій (розпланувальна та об'ємно-просторова структури будівлі) з елементами готичної архітектури (контрфорси на західному та південному фасадах, попружні арки та вікна стрілчастої форми, вишукані різьблені портали та оздоблення вікон, трилопатева форма закомар). Архітектура храму посідала особливе місце в церковному будівництві України: це проміжна ланка міждавньоруським зодчеством і архітектурою XVI-XVII ст. Нова (Кругла) башта збудована в південно-західній частині Замкової Гори, на схилі пагорба під час модернізації укріплень Острозького замку на початку XVI ст. Це мурована циліндрична бастея, яка підсилювала ріг оборонних мурів, і найважливіша ланка в системі оборони замку. План башти - коло, з якого вирізано трапецієподібну частину. Це створювало оптимальні умови об'єднання башти з південним і західним оборонними мурами та збільшувало зону обстрілу з бійниць башти. Архітектурніта конструктивні якості башти, яка належить до видатних оборонних споруд України XVI ст., свідчать про те, що її будівничі оволоділи досягненнями фортифікаційного мистецтва епохи Відродження. Надбрамна дзвіниця розміщується в північно-західному куті замкового двору на місці давньої брами і належить до останнього періоду будівництва на Замковій Горі. Дзвіниця та цегляно-металева огорожа по периметру подвір'я споруджені за проектом цивільного інженера А Павловського в 1905 p., коли було впорядковано територію замку після реконструкції Богоявленської церкви. Це прямокутна в плані двоярусна споруда, у 1 -му ярусі якої на поперечній осі знаходиться проїзд на замковий двір, а обабіч нього симетрично розташовані по два невеликі приміщення. В одному з приміщень влаштовано сходи на верхній ярус, вирішений у вигляді восьмигранного підбанника, увінчаного банею. Зовнішньому декору дзвіниці притаманні риси "єпархіальної" архітектури кінця XIX - початку XX ст.
О. М. Годованюк
