ІЗЯСЛАВ

Місто, на р. Горинь, зал. станція, за 146 км від Хмельницького.

За однією версією кн. Володимир у X ст. виділив поселення синові Ізя- славу, за другою – місто заснував кн. Ізяслав Мстиславович у XII ст. Наприкінці XIII ст. входило до складу Галицько-Волинського князівства. З XIV ст. – у володінні князів Острозьких. 1466 князі Заславські на березі р. Горинь розпочали будівництво замку. У XV–XVI ст. Ізяслав зазнав нападів татар. У XVII ст. – значний торговельний і господарський центр півдня Волині.

МОНАСТИР БЕРНАРДИНЦІВ, початок XVII ст. До складу споруд входять: костел, келії, стіни ( до 6 м) з вежами і воротами. Комплекс є характерним зразком будівель в стилі барокко поч. XVII ст. з оборонними функціями. До ансамблю монастиря входять: костел (1606–1610), архіт. Я. Мадлена, у стилі барокко, стилістично і функціонально пов’язаний з монастирськими корпусами; келії (1606–1610), перебудовані 1727.

ЗАМОК (руїни), 1539. Тут зберігалося найцінніше майно місцевих князів і феодалів. Підвали і нижній поверх викладені з дикого каменю. Рідкісний зразок господарської споруди XVIII ст.

КОСТЕЛ СВ. ІОАННА ХРЕСТИТЕЛЯ, 1599. Архітектор Я. Мадлена. Зруйнований 1648. Перебудований 1756 (архітектор П. Фонтана). До XVIII ст. мав оборонний характер. Архітектура – приклад вдалого поєднання елементів Готики і ренесансу. На території замку залишки садиби XVIII ст.

КОСТЕЛ СВ. ЙОСИФА, 1750–1760. Архітектор П. Фонтана. Споруджений як монастирський і місіонерський.

ПАЛАЦ (руїни), XVIII ст.