УМАНЬ

Найбільше після обласного центру (87.9 тис. жителів) і найстаріше місто регіону обласного значення, центр району, розташоване на берегах р. Уманка. На початку XVII ст. практично безлюдна Уманщина, що знаходилася на кордоні з Диким полем, була передана сеймовим актом 1609 р. брацлавському старості Калиновському. У першій половині сторіччя ці землі швидко заселялися, і до 1629 р. Умань вже була містом, 
яке старанно укріплювалося, щоб гідно протистояти частим татарським набігам. У ХУІІ-ХУІІІ ст. місто як важливий стратегічний пункт багато разів захоплювалося і спустошувалося, а городяни знищувалися. Найфатальнішими були 1674 Р-, коли турки вирізали більшу частину жителів, і 1768 р. — із захоплення Умані почалося гайдамацьке повстання, відоме під назвою “Коліївщина”. Завдяки своєму географічному положенню на перехресті торговельних шляхів того часу місто швидко відроджувалося. Після приєднання правобережних українських земель до Російської імперії в 1793 р. Умань стає повітовим містом Вознесенської губернії, а з 1795 р. — Київської. Понад сторіччя з 1726 р. містом володіли Потоцькі. У цей час в Умані було побудовано багато визначних архітектурних пам’яток, що збереглися донині: Василіанський монастир (1764-1784 рр.), торговельні ряди (1780-1838), Миколаївська церква (1812 р.) і костел Успіння Богородиці (1826 р.). Але найвидатнішою уманською спадщиною Потоцьких є ансамбль ландшафтного парку “Софіївка” (площа 152 га), що по праву вважається найкращим парком рівнинних теренів України і намагається гідно суперничати зі знаменитими стародавніми парками Європи: Бальбі у Флоренції, Сан-Суссі в Потсдамі та Версалем біля Парижа. Парк заснований в 1796 р. С. Потоцьким і названий на честь його дружини красуні-грекині Софії, яку за легендою граф купив 13-літньою дівчинкою на ринку в Стамбулі. Автором проекту і будівельником парку до 1813 р. був польський військовий інженер Л. Метцель. У 1832 р. за участь у визвольному польському повстанні 1830— 1831 рр. Умань конфіскується в А. Потоцького і передається казенній палаті Міністерства фінансів, а потім переходить у ведення керівництва військових поселень. У той час в “Царицинському саду” (друга, як з’ясувалося, тимчасова назва парку) були проведені значні роботи з реконструкції під керівництвом архітекторів: І. Макутіна, К Раппонета та А. Штакеншнейдера. Характерною та оригінальною рисою “Софіївки” є велика кількість різноманітних гідротехнічних споруд, стилістично об’єднаних з парково-архітектурними і художніми пам’ятками. Нижній ставок з “Фонтаном “Змія” (1852-1859 рр.).  Умань являла собою майже 30-тисячне місто, три чверті населення якого становили євреї. На п’ять православних церков і католицький костел доводилася одна синагога і 17 єврейських молитовень. За останнє сторіччя в місті багато чого змінилося, а про минуле найяскравіше зараз нагадують багатолюдні щорічні весняні паломництва хасидів до могили їх цадика Р. Нахмана.