Місто (14.3 тис. жителів) і районний центр, розташоване на правому березі Каховського водосховища на Дніпрі. На початку XV ст. це були південні кордони Великого князівства Литовського, де знаходилася митниця, відома під назвою Вітовтова. Тут була переправа через Дніпро — Таванський перевіз, що одержав назву від острова Тавань. У XVI ст. ці землі захопило Кримське ханство, а на місці митниці побудували фортецю Кізи-Кермен (“Дівоча фортеця”), що стала перешкодою для проникнення легких суден (“чайок”) запорозьких козаків у пониззя Дніпра і Чорне море. Під час Кримського походу в 1689 р. російська армія під командуванням князя В. Голіцина безуспішно намагалася захопити фортецю. Тільки в 1695 р. після тривалої облоги російські війська, в рядах яких ударну роль грали запорозькі козаки, зуміли заволодіти Кізи-Керменом. Коли ці землі відійшли до Російської імперії в 1784 р., на руїнах фортеці було засноване місто Берислав. Найрідкісніший випадок в історії української архітектури, але найстаріша будівля міста старша за Берислав більш ніж на піввіку. Оригінальна за формою дерев’яна Введенська (первісна назва Воскресенська) церква (1726 р.) [13] була перевезена Дніпром із запорозької фортеці Переволочної. Серед місцевих жителів можна почути також іншу версію появи храму в Бери- славі — нібито церква була змита весняною повінню і припливла по річці до міста. У церкві зберігається стародруковане Євангеліє 1695 р. У XIX ст. Берислав стає значним перевалочним пунктом у торгівлі хлібом і однією з основних переправ, що пропускала за рік до 100 тис. підвід, які тижнями очікували своєї черги на міському вигоні. У місті близько десятка монументів, в основному присвячених подіям Великої Вітчизняної війни. Найбільший з них - пам’ятник Бойової Слави — танк Т-34 (1978 р.), встановлений біля пам’ятної стели воїнам-визволителям (1967 р.).