ОЧАКІВ

Місто (15.3 тис. жителів) обласного значення і районний центр, розташоване на північному березі Дніпровського лиману при виході його в Чорне море. В 1415 р. литовський князь Вітовт заснував тут фортецю Дашів, що згадується вперше в договорі між правителями Литви (князем Свидригайлом) і Польщі (королем Ягайлом) в 1431 р. У 1480-і роки Дашів захопили кримські татари, і хан Менглі-Гірей в 1492 г. збудував фортецю Кара-Кермен (Чорна фортеця). Незабаром татари потрапили під владу Туреччини, а фортецю перейменували на турецький лад — Ачі-Кале (фортеця біля виходу у відкрите море). Вважається, що згодом ця назва в російській мові трансформувалася на Очаків. Упродовж майже трьох сторіч Очаків, додатково укріплений в 1660 р., залишався основним турецьким оплотом у Північному Причорномор’ї. В ХУІ-ХУІІ ст. фортецю неодноразово та успішно штурмували запорозькі козаки, в 1737 р. її захопили російські війська, але Османська імперія незмінно повертала контроль над Очаковим. Тільки на початку чергової російсько-турецької війни (1787-1791 рр.) армії під командуванням Г. Потьомкіна вдалося остаточно заволодіти фортецею, і за Ясським мирним договором (1791 р.) Очаків відійшов до Російської імперії. В 1792 р. на місці зруйнованої фортеці за указом Катерини II, що активно колонізувала південь України, заклали місто. Очаків швидко ріс, тут відкрили митницю і карантинну пристань, і він міг би перетворитися на повинне бути у кожної людини. Особисто я бачив це добре ім’я у славі своєї батьківщини: мої успіхи мали винятковою метою її благоденство”.

Радянська епоха дала нових героїв і нові монументи. В Очакові біля входу в порт дбайливо зберігається та підновлюється дивовижний релікт монументального радянського будівництва — пам’ятка “В. Ленін і О. Горький” (1963 р.). Найзнаменитішим міським монументом радянської епохи є ефектно-динамічний пам’ятник лейтенанту головний порт Північного Причорномор’я, але незабаром поступився своїм шансом Одесі. З дореволюційних часів у місті збереглася невигадлива Миколаївська церква (1818 р.) — Очаківський військовий собор, де довгі роки за радянської влади розташовувався воєнно-історичний музей ім. О. Суворова, а на її території похований художник Р. Судковський (1850-1885 рр.). Неподалік знаходяться прекрасні пам’ятники бригадиру Астраханського нерегулярного війська І. Горичу (1903 р.) і полководцю О. Суворову (1907 р., скульптор Б. Едуардс), на постаменті якого укріплена чавунна плита із цитатою генералісимуса: “Добре ім’я Петру Шмідту (1982 р., скульптори Ю. та І. Макушини, архітектор О. Попова), що під час першої російської революції 1905 р. керував повстанням на крейсері “Очаків”. Нинішній трошки флегматичний Очаків, що потопає у зелені дерев, із багатокілометровим пляжем на приміській Лагерній косі — одне із найзатишніших курортних містечок Північного Причорномор’я.