Місто (9.6 тис. жителів) і районний центр, розташоване на берегах р. Ворона. Перша згадка про Тисменицю міститься в Іпатіївському літописі за 1143 р. Завдяки вигідному положенню на торговому тракті зі Львова в Коломию, Буковину і Молдавію поселення швидко розросталося, а отримане в 1449 р. Магдебурзьке право сприяло економічному розвитку. В ХV–ХVІІ ст. Тисмениця стає одним з важливих ремісничих і торговельних центрів Прикарпаття, що не могло не приваблювати ласих до наживи татар і турок, орди яких в 1513 і 1676 р. грабували і повністю спалювали місто. В 1677 р. заради пожвавлення життя в місті його власник Д. Потоцький запросив переселитися сюди вірменів, вигнаних турками з Кам’янця-Подільського. Вірменська громада, що одержала привілеї, побудувала наприкінці XVII в. церкву і згодом відкрила свою школу. Вірменська церква не вціліла, але зберігся чудовий дерев’яний ансамбль із дзвіниці (1710 р.) і Богородицької церкви (1736 р.), що є унікальним зразком суміші традицій народної архітектури Прикарпаття і Галичини. Розвиток капіталізму в другій половині XIX ст. привів до збільшення міського населення майже удвічі, яке досягло тоді приблизно нинішнього рівня. Тоді Тисмениця була відома своїми виробами зі шкіри і хутра, що експортувалися за кордон і прикрашали промислові виставки в Лондоні, Дрездені, Берліні, Будапешті та інших великих містах Європи. Відтоді у центрі Тисмениці стоїть греко-католицька Троїцька церква — прекрасне архітектурне втілення унікальної спроби поєднати православ’я з католицизмом, виконане в стилі класицизму.