СПАСЬКИЙ СОБОР у Чернігові. Один з найдавніших храмів Київської Русі, що зберігся до наших днів на Лівобережній Україні. Закладений князем Мстиславом Володимировичем Хоробрим у центрі чернігівського Дитинця. Після смерті князя 1036 стіни, за літописом, було зведено на висоту вершника, що стоїть на коні («піде Мстислав на лови, розболівся і умре, і положища його в церкві Святого Спаса, його же бо сам заложи; бе бо в’здано еї при нім височиною, яко на коні стояще досящи»). Архітектурна композиція собору поєднує базил і кальну схему романського походження з центричною хрестово-купольною візантійською системою. Тринефний, триапсидний, восьмистовпний, п’ятибанний. Прямокутник плану видовжений по осі Захід–Схід. Вежу з північного боку західного фасаду врівноважувала з Півдня хрещальня у вигляді невеликої церкви. Стіни собору виведено мішаною кладкою, з чергуванням цегли (плінфи) та каменя-пісковика на цем’янковому розчині. Зовні не тинькувалися, а лише в окремих місцях затиралися рожевим розчином з графленням на квадри. Чергування каменю, плінфи, рожевих смуг та орнаментів цегли надавали фасадам особливої мальовничості. Інтер’єр собору прикрашали біло-мармурові різьблені колони, фрески. Підлога з шиферних плит була оздоблена мозаїкою з різноколірної смальти, полив’яними плитками. Для поліпшення акустики застосовувалися голосники (керамічні амфори і корчаги, що закладалися під час будівництва в склепіння та стіни). Собор зазнав багато перебудов. 1239 під час навали Батия частково зруйновано склепіння, знищено бані. В ході відновлення у 17 ст. надбудовано апсиди, зведено бароккові бані. Значно перебудований після пожежі 1750. Наприкінці 18 ст. надбудовано сходову вежу з Північно-Західного фасаду, таку ж зведено на місці зруйнованої хрещальні з півдня, зроблено нові верхи, всі фасади потиньковано й побілено. 1818 за проектом архітектора А. Карташевського біля західного, північного та півдкнного порталів зведено просторі тамбури, в кінці 19 ст. позолочено верхи, і собор набув сучасного вигляду. Іконостас виготовлено 1795–1798 ніжинськими майстрами С. Волощенком і С. Білопольським за проектом архітектора І. Яснигіна. Іконописні роботи виконав борзнянський священик Т. Мізко. Відновлений 1870–1871 майстром-іконописцем О. І. Мурашком. У кінці 19 ст. реконструйований під доглядом архітектора-інженера Д. В. Савицького.
1814 за ініціативою єпископа М. Десницького складено проект розпису інтер’єра храму (не реалізовано). 1820 його замінили спрощеним, який здійснив художник Я. Ф. Юринов з помічниками (частково записали фрески 11 ст.). 1872–1873 стінопис поновили Михайло та Олексій Кияшки.
Спаський собор тривалий час був своєрідним громадсько-політичним центром Чернігова. 28 січня 1654 він став свідком присяги чернігівців на вічну дружбу з російським народом. 1814 тут було встановлено прапори Чернігівських полків, що брали участь у Вітчизняній війні 1812, а 1856 – прапори Чернігівського полку – учасника Кримської війни 1853–1856. Вперше досліджувався 1882 О. М. Павлиновим, 1923–1924 – архітекттором І. В. Моргілевським та археологом М. О. Макаренком. Вивчався П. Д. Барановським, М. В. Холостенком, М. М. Говденко, Ю. С. Асєєвим, А. А. Карнабідом. Собор діяв до 1926 і 1942–1961. З 1967 – у складі Чернігівського архітектурно-історичного заповідника.