ГУСТИНСЬКИЙ МОНАСТИР у селі Густині Прилуцького району. Заснований на початку 17 ст. на землях князів Вишневецьких серед густих дубових лісів (звідти й назва). Первісно – дерев’яний. Горів 1636, 1671. Архітектурний ансамбль склався протягом 2-ї половини 17–18 ст. і становить унікальний архітектурний комплекс доби барокко, який справив значний вплив на культове будівництво Лівобережної України. Центр, споруда – дев’ятидільний, п’ятибанний Троїцький собор (1672–1676). У 2-й половині 17 ст., водночас з муром, зведено надбрамні Миколаївську церкву і Катерининську церкву. Остання містилася на2-му ярусі головноїпівнічної брами. Її оточувала галерея, вхід до якої було влаштовано у невеличкій башті. В 1719–1723 пристосована для будинку ігумена з Варваринською церквою. Напочатку 20 ст. проїзд у1-му ярусі замуровано. В 1693–1708 зведено східну і південну дільниці огорожі з надбрамною п’ятибанною Петропавлівською церквою (перебудована 1845), трапезну з Воскресенською церквою. Тривалий час монастир був неофіційним центром зв’язків між Україною, Росією і Молдавією, осередком ідейної боротьби проти унії та католицизму. У 1-й половині 17 ст. тут було написано Густинський літопис і Густинський монастирський літопис. 1786 монастир перетворено у позаштатний, 1799 закрито. Відновлений завдякиІ.Арендаренко і відбудований на кошти князівРєпніних. Між квітнем і 20 липня 1845 у ньому побував Т. Г. Шевченко і зробив три акварелі: «В Густині. Церква Петра і Павла», «Брама в Густині. Церква св. Миколи», «В Густині. Трапезна церква». Про малюнки, виконані в Густині, Шевченко згадав у повісті «Музикант». Згадки про Густинь є в повістях «Музикант» і «Наймичка».