Церква Зіслання св. Духа. 1653. м. Белз

У 1515 р. в місті згадуються церкви П’ятницька, св. Миколи та Спаса. Тут існувало декілька монастирів. Найдавнішим був монастир з церквою св. Климента папи (не пізніше XII ст.), про що говорить збережений топонім «Клименщина». Це також підтвердили археологічні розкопки, проведені Я. Пастернаком у 1936 р. Крім нього існував давній невідомого імені монастир, що стояв на луці, званій «Монастирище». Був ще монастир Пресв. Трійці (XVII ст.), монастир при церкві св. Спаса (згаданий у королівській грамоті 1636 р.) і так званий міський монастир оо. василиян XVІII ст. Останній був заснований у 1697 р. коштом воєводи краківського Феліціяна Казимира Потоцького, але фактично існував щойно з 1714 р. до пожежі 1736 р. Первісно церква Зішестя св. Духа стояла поза домініканським монастирем і була катедральною, тому що єпископи холмські титулувалися і єпископами белзькими. Катед- ральна церква була дерев’яною і згоріла у 1739 р. Сучасна церква початково — костел св. Миколи ордену домініканок, заснованого в місті дружиною віленського каштеляна Софією Ходкевич у 1647 р. На теперішньому місці в центрі міста збудований у 1653 p., по зруйнуванні татарами первісного дерев’яного, розташованого на передмісті. По ліквідації ордену імператором Иосифом II у 1783 р. переданий греко-католицькій громаді на церкву. У 1861 р. церква капітально відреставрована, 1896—1900 рр. розписана та справлено новий іконостас з іконами, спроваджений з Мюнхена. Церква — цегляна, тринавова восьмистовпова базиліка з гранчастою апсидою. Чільний фасад, завершений бароковим фронтоном, фланкований триярусними квадратовими вежами, увінчаними верхами барокової форми. Поряд з церквою у 1906 р. вимурована нова двоярусна дзвіниця.