Селище (3.7 тис. жителів) Теребовлянського району розташоване на берегах р. Серет. Перша згадка про давньоруське поселення Микулин з’являється в “Повчанні” Володимира Мономаха в 1096 р. і в Лаврентівському літописі 1144 р. В XI ст. Микулин входив до складу Теребовлянського удільного князівства, в XII ст. — Галицького, а з 1199 р. — Галицько-Волинського. З 1387 р. поселення в складі галицьких земель підпадає під владу Польщі і здобуває свою нинішню назву. В 1550 р. на пагорбі біля річки зводиться замок-фортеця, від якого збереглися оборонна вежа і фрагменти стін. У 1595 р. на підставі наданого Магдебурзького права Микулинці стають містом-фортецею, яким у різні часи володіли Зборовські, Конєцпольські, Синявські, Любарські і Потоцькі. В 1672 р. після 15-денної облоги турки захопили, а потім зруйнували замок, знищивши практично все чоловіче населення Микулинців. Стараннями Л. Потоцької створені архітектурні споруди, що є прикрасою сучасного селища; У мальовничій місцевості, звідки відкривається заворожливий вид на Микулинці і долину р. Серет, в 60-ті роки XVIII ст. у стилі класицизму був зведений палацовий комплекс. У середині наступного сторіччя палац Потоцьких повністю перебудовується, а після Великої Вітчизняної війни тут відкривається обласна бальнеологічна лікарня, що потопає в зелені прекрасного старого парку. В 1761–1779 рр. будується Троїцький собор, спроектований архітектором А. Мошинським у стилі бароко. Під час знаходження містечка в складі Австрійської імперії спробу пожвавити ділову активність і перетворити Микулинці на курорт на початку XIX ст. почав тодішній їхній власник барон Конопка. У замку-фортеці він відкрив сукняну фабрику, а на місці природних сірчаних джерел побудував грязелікарню з пансіоном. Обидва підприємства зазнали краху: фабрика не витримала конкуренції з австрійськими мануфактурами, а лікарня після відкриття нових мінеральних джерел у Прикарпатті через значну віддаленість від центральних районів імперії втратила свою привабливість.