Село (618 жителів) Бучацького району, розташоване на крутому лівому березі р. Вільховець. Свою назву (у радянські часи називалося Яблунівка) одержало від річечки Язлівки, що на території села впадає у Вільховець. Одне з найстарших приватних містечок краю, яким володіли Бучацькі, Язловецькі, Радзівілли, Конєцпольські. Язловець відомий з першої половини XIV ст., коли тут з’явився добре укріплений замок, оточений глибокою долиною річки. Замок перебудовувався на початку XVI і XVII ст. Його безуспішно штурмував Б. Хмельницький (1649 р.) захопили (1672 р.) і перебудовували турки, яких взяв змором А. Потоцький (1684 р.). В 1644–1659 рр. замок був частково розібраний для будівництва по сусідству палацу Понятовських, оточеного нині старим запущеним парком. Потім палац використовувався як монастир і виховний заклад Сестер непорочних. У середині XV ст. Язловець стає великим центром торгівлі, що конкурував навіть із Львовом і приваблював безліч заповзятливих людей. Тут з’являються великі вірменська і єврейська громади. їхніми силами в XVI ст. зводяться ренесансні Вірменська церква (1551 р., в 1810 р. перебудована на православну церкву Святого Миколи) і оборонна синагога (повністю зруйнована). Католицька віра в Язловці була представлена громадою кальвіністів, що з’явилася в другій половині XVI ст., а в архітектурному плані — величним оборонним домініканським Успенським костелом (1590 р.). У ньому знайшов свій останній притулок М. Гомулка, відомий польський композитор. У XVIII ст. із втратою Язловцем торгового значення містечко занепадає. Про те, що Язловець у минулому був більш ніж село, нагадує ратуша, побудована у вигляді мініатюрної фортеці і пристосована під дитячий садок.