ВЕЛИКА БАГАЧКА

ВЕЛИКА БАГАЧКА (до початку 20 ст. – Багачка) – смт, райцентр, центр селищної Ради, якій підпорядковані села Байрак, Буряківщина, Бутова Долина, Гарнокут, Довгалівка, Затін, Мала Решетилівка, Пилипенки, Шепелі. Розташоване на правому березі річки Псла, за 82 км від обласного центру. 6431 житель (1990).

Засноване на рубежі 16 і 17 ст. у ході козацької колонізації Лівобережжя. Згідно однієї з версій першим поселенцем був козак Богач (звідси й назва села). На карті Г. Л. де Боплана (середина 17 ст.) позначене як Село Богачка. З 1649 – сотенне містечко Миргородського полку. Богацька сотня налічувала 256 чоловік, її козаки брали участь у Північній війні 1700–1721. Двічі (1648 та 1696) Багачку грабували й палили кримські татари. Початок закріпачення козаків Багачки поклав універсал гетьмана Д. Апостола, згідно з яким перші 6 дворів були віддані у власність сотника А. Москаленка. Після ліквідації полкового устрою на Лівобережжі (кінець 18 ст.) Багачка входила в склад Миргородського повіту Київського намісництва, з 1796 – Малоросійської, з 1802 – Полтавської губернії. 1710 споруджено церкву Різдва Богородиці (нова збудована 1907), при якій пізніше працювала школа. 1847 відкрилося парафіяльне училище.

За переписом 1859 у селі – 428 дворів, 3771 житель, волосне правління; відбувалося 2 ярмарки на рік; у 1910 – 603 двори, 3150 жителів. При дерев’яній Троїцькій церкві (1881) були бібліотека, жіноча церковнопарафіяльна школа (у 1912 – змішана). Населення займалося землеробством, вівчарством, дрібними ремеслами. Під час революції 1905–1907 місцеві жителі М. М. Саренко та І. Ф. Супруненко поширювали листівки революційного змісту. У роки Лютневої революції 1917 агітаційну роботу проводили більшовики Е. Е. Калмиков, В. П. Чекалова та ін.