ГОРОШИНЕ

ГОРОШИНЕ (Горошин) – село Семенівського району, центр сільської Ради, якій підпорядковані села Гаївка, Кукоби, Старий Калкаїв. Розташоване на березі річки Сули та її притоки річки Борису, за 36 км від райцентру. 975 жителів (1990).

Горошине – літописне місто, одне з найстаріших поселень Полтавщини. Воно згадується серед головних пунктів, де Володимир Мономах здобув перемоги над половцями (1103, 1110). Ще й до наших днів поблизу села збереглися залишки городища часів Київської Русі. 1239 монголо-татарської орди хана Батия знищили поселення Горошине. У 15–16 ст. селом володіли Глинські, потім Жолкевські, Вишневецькі. У роки національно-визвольної війни українського народу (1648–1654) село було сотенним містечком Лубенського полку. 14.VIII 1653 до Б. Хмельницького через Горошине їде російський посол Іван Фомін. Після ревізії 1729 в селі – 170 селянських дворів, крім козацьких. З 1744 цариця Єлизавета пожалувала село панам Оболенським, які стали власниками села до кінця 18 ст. На 1781 у селі Хорольського повіту Київського намісництва – 430 хат, 1787 – 1312 жителів чоловічої статі. У серпні 1812 І. П. Котляревський формував у селі 5-й козацький полк для боротьби з французькими інтервентами. Містечко Горошине Хорольського повіту 1863 налічувало 456 дворів, 2814 жителів, мало дві дерев’яні церкви: Успенська (1866), Преображенська (1862), побудована штаб-ротмистром І. М. Левковичем; при церквах бібліотеки; сільське училище, винокурня, пивний, селітряний та шкіряний заводи, відбувалося 3 ярмарки на рік. Місцевий землевласник С. К. Гудим-Левкович повністю утримував в селі школу для дівчаток. 1885 в містечку було 2345 жителів, за переписом 1900 – 495 господарств, 2756 жителів, 1910 – 507 господарств, 2676 жителів, з них 770 письменних.