Селище (2.7 тис. жителів) Феодосійської міськради, розташоване на узбережжі однойменної бухти Чорного моря. Ще в VIII ст. на березі бухти знаходився порт, а існуюче пізніше поселення в X ст. зруйнували печеніги. Нова історія Коктебеля почалася в часи розвитку капіталізму в Росії, коли лікар-офтальмолог, професор 3. Юнге заснував у цих місцях курорт. Тут побувало свого часу багато відомих людей, але Коктебель незмінно зв’язують із ім’ям поета Максиміліана Волошина (справжнє прізвище — Кірієнко-Волошин) (1877-1932 рр.), який прожив тут другу (більшу) частину свого життя. Він оселився в Коктебелі на початку XX ст. у нині знаменитому схожому на корабель будинку (1903-1912 рр.). З набережної біля будинку М. Волошина, недавно реконструйованої в новомодному стилі, відкривається заворожливий вид на постійно мінливий (залежно від погоди і часу доби), але завжди чудовий вулканічний масив Карадаг. У будинку поета на набережній Коктебельської бухти, де нині розміщений його персональний музей, побували практично всі відомі літератори того часу, а по сусідству при радянській владі був заснований популярний в інтелектуальному середовищі Будинок творчості письменників Літературного фонду СРСР. В останні роки наприкінці серпня в Коктебелі проводиться міжнародний джазовий фестиваль. На околицях Коктебеля знаходиться вузька гора Узун-Сирт (Клементьєва) [34], що витяглася на кілька кілометрів. Вона твір плідного і талановитого архітектора М. Краснова — побудований на замовлення великого князя П. Романова палац “Дюльбер” (1895-1897 рр.), виконаний (починаючи з в’їзних воріт) у мавританському стилі. Це один із кращих і стильних палаців кримського південнобережжя, де нині зміцнюють здоров’я парламентарії України. Шахська велич головного корпусу ансамблю дивно лаконічно підкреслюється рядами струнких пальм, а старий доглянутий і затишний парк із шляхетними альтанками і фонтанами створює романтично-ліричний настрій. У селищі знаходиться прекрасний Місхорський ландшафтний парк (кінець XVIII ст., понад 100 видів дерев і чагарників, площа 23 га), об’єднані гарною зворушливою легендою скульптурні композиції “Дівчина Арзи і розбійник Алі-Баба” і “Русалка” (1905 р., скульптор А. Адамсон) та дача “Кічкіне” (1911 р., архітектор Н. Тарасов.