Село (715 жителів) Ленінського району, розташоване за декілька кілометрах від Керчі. Свою назву село (до 1945 р. воно називалося Булганак) одержало на честь Героя Радянського Союзу В. Бондаренка, який загинув у боях за визволення Керченського півострова. Неподалік від Бондаренкового знаходиться непоказна на перший погляд улоговина, що при ближчому розгляді є Булганацьким сопковим полем — місцем прояву грязьового вулканізму. Виникнення грязьових вулканів на Керченському півострові обумовлено особливостями геологічної будови і нафтогазоносністю району та пов’язане з антиклінальними складками, у ядрах яких залягають пластичні глини. Гази вириваються із глибин 5-7 км по розривних порушеннях і викидають на поверхню перем’яту глинисту масу з уламками порід (сопкову брекчію), що утворює сопкові поля. Найбільша активність грязьових вулканів у цій місцевості відзначалася, на думку вчених, понад 2 млн. років тому. Тому частина вулканів у наш час припинила свою діяльність і вважається згаслими (викопними), а інші підрозділяють на постійно і періодично діючі. Серед діючих вулканів Булганацької сопкової групи виділяються три (в 1969 р. узяті під охорону держави), названі на честь видатних дослідників природи — Володимира Обручева (1863-1956 рр.), Миколи Андрусова (1861-1924 рр.) і Володимира Вернадського (1863- 1945 рр.). Сопка грязьового вулкана Обручева піднімається над навколишньою місцевістю на 10-14 м і має меридіональне залягання. На вершині вулкана, значно зміненої земляними роботами, знаходиться кілька невеликих слабогазуючих сифонів і три великих грифони. Два з них виділяють воду і газ, один — порівняно густу грязь, що утворила конус. Сопкова брекчія виливається з вулкана, висихає і розтріскується. Сопка вулкана Андрусова (найбільша серед Булганацької групи) піднімається на північному краю улоговини і має форму зрізаного конусу висотою 7 м (діаметр верхнього майданчика до 150 м) із порівняно крутими схилами. У центральній частині вулкана розташований п’ятнадцятиметровий кратер із кількома грифонами на поверхні (найвищі понад 1 м), з яких час від часу (5-12 разів на рік) відбувається виверження грязьових мас. Грязьовий вулкан Вернадського належить до постійно діючих вулканів Булганацької групи і являє собою велике овальне озеро, заповнене рідкою гряззю, над поверхнею якої досить часто виростають і лопаються пухирі газу. Конфігурація вулканічного поля дуже динамічна — дощі деформують і руйнують тимчасово “згаслі” грязьові конуси, по сусідству з якими незмінно виростають інші.