Село (2.6 тис. жителів) Василівського району, розташоване на крутих схилах долини гирлової частини р. Янчокрак. Ці землі були заселені давно, що підтверджують розкопки двох (з десятків розкиданих в окрузі) скіфських курганів (IV ст. до н.е.) на території Кам’янського і знайдені в них золоті прикраси. В 1906 р. на березі річки був виявлений Янчокракський скарб, який складається із срібних і золотих прикрас кінської збруї, що зберігається в Державному історичному музеї в Москві. В 1790-і роки значна територія на лівому березі Дніпра була подарована імператрицею Катериною II генерал-майору В. Попову, що заснував свій маєток у Василівці. У нижній течії Янчокраку (в перекладі з тюркських означає “біля кущів”) він оселив кілька родин кріпаків, що заснували однойменну (до 1945 р.) слободу. За рахунок кріпаків-втікачів з Полтавської і Катеринославської губерній слобода поступово зростала. З дореволюційних часів у Кам’янському зберігся один з численних у ті часи вітряних млинів. 13-метрова дерев’яна прямокутна споруда з чотирма майже 5-метровими крилами і покрівлею, що повторює цибулинну форму церковного купола, встановлена на круглому кам’яному цоколі і знаходиться у верхній частині лівого схилу долини річки. Каховське водосховище, що заповнювалося в другій половині 1950-х років і затопило заплави Дніпра, Кінської та її притоки Янчокраку, створило другу — техногенну визначну пам’ятку Кам’янського. Залізниця Запоріжжя-Мелітополь, що звивається уздовж лівого берега водосховища, біля села прокладена вузькою насипаною дамбою, яка відокремлює від Каховського моря затоплену нижню частину долини Янчокраку. Поїзд, що мчить 2-кілометровою дамбою, становить ефектне видовище і мимоволі змушує захоплюватися могутністю людини.