Село (1.9 тис. жителів) Богородчанського району, розташоване на правому березі р. Лукавець і веде свою історію з 1476 р. Це звичайне село Передкарпаття, як і багато інших, наприкінці XIV ст. витримало навалу іноземних компаній, що намагалися знайти тут нафту. На початку XX ст. біля села на терасі річки відкривається озокеритовий промисел, на якому трудилося близько 400 чоловік. В 1907 р. Старуня стає відомою в науковому світі — у шахті промислу в торфоболотних відкладах потужністю 27 м знайдені залишки кістяків мамонта, трьох шерстистих носорогів, оленя, птахів, земноводних та ін., що нині зберігаються в Краківському зоологічному музеї. Вік знахідок датується 23 тис. років, але вони прекрасно збереглися завдяки тривалій консервації в породах, насичених нафтою та озокеритом. Копальня давно вже закрита, але село не втратило популярність у науковому світі завдяки феноменальному геологічному явищу — грязьовому вулканізму, через прояви якого це місце одержало містичну назву Чудо-Старуня. Неподалік від занедбаної копальні озокеритового промислу в 1977 р. у результаті землетрусу в Румунії утворився “діючий” грязьовий вулкан. Тоді він мав чотири жерла діаметром 10-50 см, висоту конуса близько 3 м, а грязьові потоки (у яких завдяки специфічній геологічній будові більшу частку становили нафта і озокерит) розтеклися на 50–60 м. Після землетрусу в Італії (1979 р.) тут з’явився другий вулкан, а через два роки за кілька сотень метрів від них, у результаті землетрусу в Ірані, — ще чотири. Згодом дощі значно зруйнували вулканічні конуси, але їхня активність не припинилася — по тріщинах і із кратерів з різною періодичністю та інтенсивністю викидаються гази, нафта і вода різної мінералізації. Встановлено, що ділянка Чудо-Старуня реагує на землетруси, що відбуваються в радіусі 3–6 тис. км. Це унікальна природна пам’ятка Передкарпаття, єдиний аналог якої в країні знаходиться на Керченському півострові Криму біля селища Багерове.