Клевань

Селище (8.0 тис. жителів) Рівненського району, розташоване на високому правому березі р. Стубла.

Достовірні відомості про Клевань датуються XV ст., коли (з 1458 р.) вона належала князеві М. Чарторийському і понад чотири наступні сторіччя була головною фамільною резиденцією. В 1475 р. на високому пагорбі над долиною ріки князьпочав будівництво замку, який через двадцять років добудував його син. З 1817 р. у замку містилася школа, відкрита К Чарторийським, а після того, як в 1860 р. Клевань і околишні маєтки продали удільному відомству (управління садибами царської родини), у замок перевели духовне училище з Дермані (1877 р.).

У наш час будівлі замку, що збереглися, перебувають у тій стадії, яку можна схарактеризувати як “між запус тінням і мальовничими руїнами”. Найстаріша культова будівля Клевані, яка ефектно виділяється на вкритому деревами схилі долини ріки, — фарний Благовіщенський костел (1610–1630 рр.), що служив усипальницею князів Чарторийських. Він ретельно реставрувався в 1747, 1830, 1901 рр. і цей же процес переживає нині. Збереглася і ще одна культова будівля XVII ст. — синагога. Вона настільки трансформована наступними переробками і ремонтами, що тільки меморіальна дошка у пам’ять про розстріляних і спалених у ній фашистами в 1941 р. євреях, підтверджує первісне культове призначення. Найбільш доглянута споруда сели-ща церква Різдва (1777 р.) і дзвіниця (1844 р.) була закладена О. Чарторийським для уніатів. Короткий час між світовими війнами Клевань була найбільшим дачним селищем на Волині, де заможні волиняни проводили літні місяці.