Невелике селище (2.6 тис. жителів) Сумського району, розташоване на берегах р. Олешня. Вперше Хотінь згадується в складеному наприкінці XIV ст. “Списку руських міст далеких і ближніх”, захоплених Литовським князівством. Воно разом з Ромнами і Путивлем належало до числа найбільших міст на теренах сучасної області, що збереглися після монгольської навали в 1239 р. Вціліле під час тотального руйнування давньоруських поселень ханом Батиєм, воно не витримало набігів кримських татар ХV-ХVІ ст. Відродження поселення почалося в 1689 р, коли сумський полковник Г. Кондратьєв неподалік від старого городища заснував полковницький двір, млин і церкву. Наприкінці XVIII ст. Хотінь стає власністю поміщиці Є. Бутурліної, а на початку наступного століття за проектом Д. Кваренгі зводиться розкішний архітектурний ансамбль. Розташований на березі мальовничого ставка і оточений парком, він складався з головного палацу, у якому налічувалося 87 кімнат, бічних флігелів і численних службових будівель. Архітектор Г. Лукомський, що відвідав Хотінь напередодні Першої світової війни, відзначав — палацовий ансамбль може претендувати на перше місце серед найкращих садиб Південної Росії. У другій половині XIX ст. маєток належав Строгановим, а напередодні революції (1916 р.) його придбав недалекоглядний власник сусідньої Кияниці поміщик-цукрозаводчик Лєщинський. В 1918 р. Хотінський палацовий ансамбль був знищений пожежею. Від нього збереглися два бічні флігелі, у яких зараз розміщується місцева середня школа.