ЛЮБЕЧ

Селище, на лівому березі Дніпра, за 28 км від зал. ст. Неданичі, 3700 мешк.

Одне з найстаріших містечок Київської Русі-України. Любеч уперше згадується 882. Був однією з фортець, яка охороняла Київське князівство. Біля нього князь Ярослав Мудрий розгромив війська кн. Святополка Окаянного, за наказом якого було вбито його братів Бориса, Гліба і Святослава. 1097 тут відбувся з’їзд князів Київської Русі-України, у якому взяли участь князь Володимир Мономах, Василько Ростиславич та інші. На з’їзді ухвалено припинити міжусобиці та об’єднатися для боротьби проти половців. В XI ст. засновано Антоніївський монастир, в якому складено «Любецький синодик». Місто двічі у XII ст. було спалено і пограбовано половцями. З 1708 належало чернігівському полковникові, пізніше – гетьм. П. Полуботковгі. У XIX ст. власність родини Милорадовичів.

АНТОНІЇВСЬКИЙ МОНАСТИР, XI ст. Започаткований печерою, викопав у XI ст. мешканець Любеча Антоній Печерський. Відновленої 1694. В монастирі працював чернець Інокентій (І. Ширський, 1650–1714). За критий 1786. До наших днів збереглася лише Антонієва печера.

ПРЕОБРАЖЕНСЬКА ЦЕРКВА, 1811–1817. Збудована в стилі ампір на кошти Г. Милорадовича, як родинна усипальниця.

КАМ’ЯНИЦЯ ПОЛУБОТКА, XVIII ст. На території старої фортеці, з будована на кошти гетьм. І. Мазепи. З 1709 належала гетьм. П. ПолуботкюД У другій половині XVIII ст. перейшла до родини Милорадовичів.