БАРАНЕЦЬ ВЕЛИКИЙ

БАРАНЕЦЬ ВЕЛИКИЙ

(ДУПЕЛЬ)

Gallinago media (Latham, 1787)

Таксономічна належність

Клас — Птахи (Aves), ряд — Сивкоподібні (Charadriiformes), родина — Бекасові (Scolopacidae). Монотипний вид; один з 2-х видів роду у фауні України.

Природоохоронний статус виду

Зникаючий.

Ареал виду та його поширення в Україні

Євразія від Скандинавії і Данії до долини Єнісею на сх. Зимує в Африці на пд. від Сахари. В Україні за останні 100 років ареал відсунувся далеко на пн. Вид перестав гніздитися в Харківській, Полтавській, Львівській, Тер-нопільській та Вінницькій обл. Зараз майже вся популяція сконцентрована на Полісся в долинах рр. Дніпро, Десна та Прип'ять. Достовірно гніздиться в Київській, Чернігівській, Сумській, Житомирській, Волинській, Рівненській та Черкаській обл.

Чисельність і причини її зміни

Загальна чисельність в Україні становить 500-700 пар. Найбільша щільність 4-6 гнізд на км2. зафіксована у заплаві середньої течії Десни у Сумській обл. На окремих токах кількість самців тут доходить до 2530 ос. Причини зміни чисельності: деградація місць мешкання, осушувальна меліорація, створення водосховищ, браконьєрство, надмірне сінокосіння та випасання худоби. Особливості біології та наукове значення. Гніздовий перелітний птах. Прилітає з початку квітня до початку травня. Оселяється на вологих заболочених заплавних луках та на верхових болотах. Перед початком гніздування відбувається групове або одиничне токування самців. Відкладання яєць з початку травня до початку червня в залежності від строків весняної повені. У повній кладці 4 яйця. Насиджування триває 22-27 днів. Осіння міграція з початку серпня до середини жовтня. Зимує переважно у сх. і пд.-сх. Африці, а також в Палестині та Месопотамії. Живиться наземними комахами, личинками комах, що живуть у ґрунті, дощовими черв'яками.

Морфологічні ознаки

Маса тіла — 180-250 г, довжина тіла — 2729 см, розмах крил — 42-46 см. Кулик середніх розмірів, дещо більший за бекаса. Загальне забарвлення строкате з чорно-бурими і вохристими повздовжніми рисками. Від бекаса відрізняється наявністю білих пер по краям хвоста, які добре видно у польоті. Також має характерний прямий низький політ без «зигзагів» і голосового супроводження. Весною на токах можна почути своєрідні сухі клацаючи звуки, які самці видають швидко лускаючи дзьобом.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

Занесено до Червоної книги МСОП (2000), Бернської (Додаток ІІ) та Боннської (Додаток ІІ) конвенцій, AEWA. В Україні охороняється на об'єктах ПЗФ лісової зони (Рівненському ПЗ, Деснянсько-Старогутському НПП, РЛП «Межріченський» тощо).

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення

До останнього часу був популярним об'єктом спортивного полювання з лягавими собаками.

Основні джерела інформації

Кістяківський, 1957; Лебідь, Книш, Хоменко, 1992; Hagemaijer, Blair, 1997; Гаврись, 2000, 2003, 2004.

Автор: Г.Г. Гаврись Малюнок: І.І. Землянських