ЛЕВКОМІГУС БІЛОСНІЖНИЙ

Leucomigus candidatus (Pallas, 1771)

Таксономічна належність
Клас — Комахи (Insecta), ряд — Твердокрилі (Coleoptera), родина — Довгоносики (Curculionidae).

Природоохоронний статус виду
Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в Україні
Пн. Африка, Зх. Азія (Туреччина. Іран), пд. сх. Європейської рівнини, Пн. Кавказ, Закавказзя, Казахстан та Середня Азія. В Україні поширений в степовій зоні та в Криму.

Чисельність і причини її зміни
У 1984 р. вважався звичайним у пд. частині степової зони України (Воловник, 1984), зараз відомі поодинокі знахідки. Причини зміни чисельності: вибирання піску, рекреаційне навантаження, випасання худоби тощо.

Особливості біології та наукове значення
Прибережні біотопи та ділянки з типовою ксерофітною рослинністю. Імаго живиться листям та молодими стеблами полину, личинки — коренями, утворюючи нарости діаметром 20-30 мм. Активний з середини липня (у Гірському Криму — з червня) до початку вересня.

Морфологічні ознаки
12,5-16 мм. Тіло овально-витягнуте, головотрубка коротка. Передньоспинка поперечна, з опуклими боками та трикутно витягнутою основою, рівномірно вкрита дрібними чорними горбиками, з великою білою плямою посередині і по одній округлій плямі по боках. Надкрила з жовтувато-сірими та білими плямами. Між основами вусиків головотрубка значно підведена, лоб з вдавленням між очима з ямкою, очі подовжено-овальні. Щиток непомітний. Надкрила не ширші за передньоспинку, паралельнобокі, з тонкими лінієподібними крапкованими борозенками і рівномірно широкими проміжками, скульптура яких прихована під густими волоско-подібними прилеглими лусками. Низ тіла і ноги з густими білими волоскоподібними лусками.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони
Охороняється як компонент біоценозу в заказнику «Обіточна коса» та Карадазькому ПЗ.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення
Відомостей немає.

Основні джерела інформації
Воловник, 1984; Тер-Минасян, 1988; ЧКУ. Тваринний світ, 1994; Назаренко, Шешурак, Форощук, 2003.