МИШІВКА ТЕМНА

МИШІВКА ТЕМНА

Sicista severtzovi Ognev, 1935

Таксономічна належність

Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Гризуни (Rodentia), родина — Мишівкові (Sminthidae). Один з 13-ти видів роду, один з 4-х видів роду фауни в Україні.

Природоохоронний статус виду

Вразливий.

Ареал виду та його поширення в Україні

Поширений у степовій зоні на сх. від Дніпра до Дону, включаючи Середньоруську височину. В Україні достовірно відомий лише за знахідками з лівобережжя Дінця, всі інші вказівки (вкл. Дніпропетровщину і Харківщину) вимагають перевірки. Наявні дані свідчать про зникнення виду у більшості трансформованих степових екосистем.

Чисельність і причини її зміни

Чисельність дуже низька, частка виду в населенні дрібних ссавців не перевищує 0,5%, і у більшості місцезнаходжень відомий лише за одиничними знахідками. Загальна чисельність не перевищує 1000 екз. Причини зміни чисельності: розорювання степових ценозів і надмірного випасу худоби, весняно-літні пали степової рослинності, фрагментація популяцій.

Особливості біології та наукове значення

Мешканець непорушених цілинних цено-зів. Типові біотопи — незаймані ділянки різнотравно-типчаково-ковилових і лучних степів, вершини ярів і узлісся байрачних лісів, зарості степових чагарників, іноді перелоги. Норовий зимосплячий вид із виразною сутінковою активністю. Живиться переважно комахами і насінням степових рослин, а також ягодами, плодами. Плодить 1-2 рази на рік по 3-5 малят. Демографічні показники докладно не вивчені. Ендемік Се-редньоруської височини, вид-двійник мишівки степової.

Морфологічні ознаки

Загалом типові для роду: довжина тіла до 90 мм, хвіст довший за тіло, уздовж хребта темна смуга, 1-й палець задніх кінцівок не досягає основ середніх. Відмінності від мишівки степової вкрай незначні. Подібно до останнього виду, довжина хвоста 68-80 мм, і він лише на 1/4-1/5 перевищує довжину тіла (55-70 мм). На спині з боків центральної смуги, є дві над-стегнові темні смуги; ступня 13-16 мм.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

До останнього часу вид не мав охоронного статусу, оскільки визнаний в Україні лише з 1999 р., проте входив до червоних переліків (ЧКУ, 1994, МСОП (LC), Бернська конвенція) як складова S. subtilis s. lato. Вид охороняється на заповідних територіях Луганщини. Ефективна охорона може бути досягнута лише при суттєвому розширенні площі існуючих заповідних ділянок і наявності помірного випасу копитних.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення

Не має.

Основні джерела інформації

Соколов та ін., 1986; Громов, 1995; Ковальская, Федорович, 1997; Загороднюк, Кондратенко, 1999, 2000, 2002; Ковальская та ін., 2000; Загороднюк, Коробченко, 2008.

Автори: І.В. Загороднюк, О.В. Кондратенко Фото: О. Зіненко