ГЕРАНЬ КРИВАВО-ЧЕРВОНА

Багаторічна трав'яниста відстовбурчено волосиста рослина родини геранієвих. Має товсте здерев'яніле кореневище. Стебло від основи розгалужене, рідше — просте, лежаче або висхідне, 25—50 см заввишки. Листки нирковидні або округлі, з широко надрізаними сегментами на 3 і більше лінійних часток. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, криваво-червоні, одиничні, на довгих квітконіжках. Плід сухий, розпадається на 5 однонасінних часток.

Поширення

Росте в усіх лісових і лісостепових районах, у гірському Криму, рідше — в степових районах по чагарниках, у лісах.

Заготівля і зберігання

Використовують траву і корені. Траву заготовляють під час цвітіння рослини, корені — восени, після дозрівання плодів. Сухих коренів виходить 20 % . Зберігають готову сировину в сухих приміщеннях. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Надземна частина рослини містить аскорбінову кислоту, каротин, гіркі і слизисті речовини; корені — галову кислоту, гераніїн (3 % ). У всіх частинах рослини знайдено дубильні й смолисті речовини.

Фармакологічні властивості і використання

Наявність у рослині дубильних речовин зумовлює її в'яжучі й протизапальні властивості, що робить ефективним використання Г. к. При запальних захворюваннях кишечника. Настій трави у вигляді полоскань виявляє позитивну дію при запаленнях слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Відвар кореневища з корінням використовували в народній медицині як протипухлинний засіб і в дерматології.

Лікарські форми і застосування

ЗОВНІШНЬО - настій трави застосовують для полоскань; настій кореневищ (2 чайні ложки на 2 склянки холодної води, настоюють 8 годин) — для компресів при алергічних дерматитах.