ГІРЧИЦЯ САРЕПТСЬКА

Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, жовті, зібрані в китицевидне суцвіття. Плоди — стручки, майже циліндричні, з довгим носиком, відхилені від стебла. Цвіте у травні — червні.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують насіння.Збирають, коли дозрівають нижні й серединні стручки. Рослина в цей час набуває жовтого кольору, а нижні листки опадають. Зрізані рослини досушують у снопиках, слідкуючи за тим, щоб не пересохли і щоб не висипалося насіння. Аптеки сировину не відпускають.

Хімічний склад

Насіння містить жирну олію, білки, слиз і глікозид синігрин, який під впливом ферменту мирозину в присутності води розкладається на сульфат калію, глюкозу й гірчичну ефірну олію, яка є сильним подразником шкіри. До складу жирної олії входять гліцериди ерукової, олеїнової, лінолевої, та бегенової кислоти.

Фармакологічні властивості і використання

Насіння рослини збуджує апетит, посилює виділення шлункового соку, має протизапальні й антисептичні властивості, воно входить до складу шлункового чаю, який вживають для регулювання діяльності шлунково-кишкового тракту. Насіння Г. с. вживають і при запорі та отруєнні опіумом (як блювотне і проносне). Місцеве застосування гірчичного порошку (гірчичники, ванни, компреси, розтирання гірчичним спиртом тощо) основується на спроможності подразнювати шкіру й зумовлювати, таким чином, перерозподіл крові (постачання оброблених гірчицею ділянок шкіри кров'ю стає інтенсивнішим). Гірчичники використовують при простудних захворюваннях, бронхітах, плевритах, бронхопневмоніях, їх прикладають до больових зон при невралгіях і радикуліті. Для рефлекторного впливу на функцію кровообігу (при гіпертонічних кризах, загрозливому інсульті, стенокардії) гірчичники прикладають на груди, потилицю, литкові м'язи, на ділянку серця тощо. Гірчичний спирт використовують для розтирань при ревматизмі, радикулітах. Приймають при простудних захворюваннях або для запобігання їхньому розвиткові. ПРОТИПОКАЗАНО вживати насіння Г. л при запаленні нирок і туберкульозі.