ГОРЛЯНКА ПОВЗУЧА

Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Має повзуче кореневище і облистнені повзучі пагони. Стебло 10-35 см заввишки, прямостояче, одиничне, нерозвужене. Прикореневі листки черешкові, овальні; стеблові - сидячі, зарубчасті. Квітки неправильні, голубі, рідко рожеві або білі, зібрані в кільця, що утворюють верхівкове волотисте суцвіття. Плід - горішок. Цвіте у травні - червні.

Поширення

Росте в лісових районах, у Лісостепу в мішаних і листяних лісах, на луках, галявинах, вирубках, серед чагарників.

Сировина

Використовують траву зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Трава містить дубильні речовини, сліди алкалоїдів і леткої олії.

Фармакологічні властивості і використання

Рослина має кровоспинні, потогінні, протизапальні й антисептичні властивості. Настій трави вживають при простуді, ревматизмі, туберкульозі легень, захворюваннях шлунка (зокрема, при виразковій хворобі), проносах, жовчнокам'яній хворобі, при запаленні придатків матки, а також як протималярійний засіб і як засіб, що поліпшує обмін речовин. Зовнішньо настій трави Г. п. використовують при опіках, виразках, ранах, захворюваннях ротової порожнини, при ангіні та для миття голови при випаданні волосся. Як зовнішній засіб використовують і свіже подрібнене листя або сік рослини.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО-настій трави (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 2 години) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО - настій трави (5 столових ложок трави на 1 л окропу, настоюють 4 години).