(Neotlia nidus-avis) поширена в лісовій зоні Європи та Західного Сибіру, а також у Криму, Малій Азії, на Кавказі. В Україні гніздівку звичайну можна зустріти в Карпатах, у лісовій та лісостеповій зонах, на півночі степової зони, в Гірському Криму. Вона росте в листяних лісах на багатих фунтах. Ця незвичайна рослина має жовтуватий колір, бо вона повністю позбавлена хлорофілу. Поживні речовини вона отримує в співтоваристві з грибами. Тривалий час рослина розвивається під землею. Лише на 9-10 рік формує наземний квітконосний пагін, жити якому близько двох місяців. Він на 20-30 см здіймається над торішнім листям. Стебло вкрите буруватими лусками — це все, що лишилося від листя. Квіти зібрані в густу китицю. За кольором вони не відрізняються від стебла. Квіти гніздівки мають медовий запах і цим приваблюють запилювачів. Під землею сховане потужне кореневище, геть все вкрите видовженими потовщеними корінцями, що розходяться на всі боки — справжнє гніздо. Саме воно дало назву рослинзаплавні рослини. Гніздівка здатна розмножуватися як насінням, так і за допомогою кореневищ, проте перший спосіб у природі спостерігається частіше. Іноді рослина квітує і навіть плодоносить прямо під землею. Саме такий випадок допоміг французькому вченому Бернару розкрити одну з найбільших таємниць життя орхідей. У 1899 р. він знайшов проросле насіння в підземних плодах гніздівки і зробив припущення, що саме гриби допомагають орхідеям на перших стадіях розвитку насінини. Була спланована і проведена серія дослідів, якими припущення підтвердилося. З того часу стало можливим насінневе розмноження орхідей для потреб оранжерей та садів. Відкриття певною мірою врятувало життя тисячам тропічних орхідей, які до цього збиралися в тропіках вже дорослими.
На жаль, колись звичайна в наших лісах гніздівка останнім часом скорочує свою чисельність. Основними причинами є руйнування природних місцезростань виду, негативний вплив рекреації, лісогосподарських заходів.