КАЛАНХОЕ ПЕРИСТЕ

Багаторічна трав'яниста вічнозелена сукулентна рослина родини товстолистих. Стебло міцне, м'ясисте, 50—150 см заввишки, при основі часто дерев'яніє. Листки супротивні, короткочерешкові, соковиті, товсті, ясно-зелені, з червонуватим відтінком; нижні — прості, еліптичні або яйцевидні, зарубчасто-зубчасті, верхні складні, непарноперисті, з 3 — 5 листочками. Квітки двостатеві, трубчасті, зеленаво-біло-рожеві, прямостоячі, зібрані в верхівкове волотисте суцвіття. Плід — листянка. В умовах кімнатної культури цвіте тривалий час.

Поширення

Батьківщина каланхое перистого — тропічна Африка, Мадагаскар, острови Зеленого Мису, острів Реюньйон, Коморські острови. В Україні каланхое розводять як кімнатну декоративну рослину

Сировина

У медичній практиці використовують сік рослини. Для одержання його використовують свіже листя разом з трав'янистою частиною стебел. Перед переробкою сировину витримують 7 діб (але не більше) у темному місці при температурі 5—10°.

Хімічний склад

У надземній частині рослини є полісахариди, флавоноїди, катехіни, дубильні речовини, органічні кислоти (яблучна, щавлева, лимонна, ізолимонна, оцтова), ферменти (дегідраза яблучної кислоти, карбоксилаза щавлевої і оцтової кислот), аскорбінова кислота, макро- і мікроелементи (алюміній, магній, кальцій, мідь, силіцій, марганець, залізо).

Фармакологічні властивості і використання

Сік каланхое має антисептичні й протизапальні властивості, низьку токсичність, сприяє швидкому очищенню ран і виразок від некротичних тканин, прискорює їхню епітелізацію. Експериментальними дослідженнями виявлено здатність соку загоювати рани й термічні опіки, пригнічувати утворення грануляційної тканини в проліферативній фазі запалення, гальмувати розвиток ексудативної фази запалення, спричиненої різними речовинами. Препарати каланхое (сік і мазь) широко застосовують у хірургічній, стоматологічній, акушерсько-гінекологічній, офтальмологічній та отоларингологічній практиці. В хірургічній практиці сік каланхое застосовують для лікування довгонезагоюваних ран, трофічних виразок гомілки, при пролежнях, гнійних процесах, що су¬проводяться відмиранням тканин. Рани і виразки спочатку обробляють (туалет рани), потім на навколишню неушкоджену шкіру наносять тонкий шар вазеліну або фурацилінової мазі, зрошують рану або виразку соком, закривають 3—4 шарами марлі, змоченої цим соком, і накладають пов'язку, проводячи процедуру щодня, а пізніше — через день. У разі інфікованих ран і виразок, при наявності гнійних виділень до соку 5—7 днів додають антибіотик, до якого чутлива мікрофлора. При лікуванні фурункульозу, панариціїв, флегмон, абсцесів та інфікованих ран застосовують мазь каланхое в поєднанні з олією звіробою, Спочатку застосовують пов'язки з олією звіробою, яка має виражені бактеріостатичні властивості, а після затухання запального процесу й появи грануляцій використовують мазь каланхое, яка стимулює репаративні процеси. При лікуванні великої ерозивної поверхні застосовують мазь каланхое з фуразолідоном, У стоматології сік каланхое використовують у вигляді аплікацій або аерозольних інгаляцій при гінгівітах, пародонтозі 2 і 3-го ступенів та при афтозних стоматитах. В акушерсько-гінекологічній практиці препарати каланхое (сік і мазь) застосовують для лікування ран промежини, ерозії шийки матки, розривів при пологах, ендоцервіцитів та тріщин сосків у годуючих матерів. Соком каланхое лікують і ураження очей (кератити різного походження, травматичні ушкодження рогівки та опіки очей), хронічні тонзиліти, гнійні запалення вуха, риніт тощо. Ефективним є використання соку в комплексному лікуванні рожі, при тимпанопластиці. У народній медицині сік каланхое використовують місцево при різних запальних процесах, ранах і виразках, при кон'юнктивітах і опіках, а також закапують у ніс при нежиті. При опіках, виразках і гнійних ранах місцево застосовують і кашку з свіжого листя рослини.

Лікарські форми і застосування

З готових аптечних препаратів використовують сік каланхое і мазь каланхое. Сік каланхое можна приготувати і в домашніх умовах. Для цього листя і трав'янисту частину стебел промивають у проточній воді, витримують 7 діб у темному місці при температурі 5—10°, пропускають через простерилізовану кип'ятінням м'ясорубку, відтискають через густу тканину, залишають на 1 — З доби при температурі 4—10° для відстоювання, добре фільтрують і додають для консервування хлороформ з розрахунку 0,5 % .