КОЗЕЛЬЦІ ЛУЧНІ

Дворічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, розгалужене, 30— 120 см заввишки. Листки чергові, сидячі, лінійні або ланцетні, тонкозагострені, цілокраї, до основи розширені. Квітки язичкові, яскраво-жовті, з чорно-фіолетовими пиляками, в кошиках; квітконоси під кошиками трохи потовщені, листочки обгортки дорівнюють крайовим квіткам і коротші за сім'янки. Плід — сім'янка з довгим носиком або без нього; на верхівці є чубок, складений з нерівних перистих щетинок, при основі зрослих у кільце. Цвіте у травні — вересні.

Поширення

Козельці лучні ростуть на луках у Карпатах.

Сировина

З лікувальною метою використовують коріння і листя. Коріння заготовляють восени або рано навесні, викопуючи лише однорічні рослини. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Слабо вивчено. Відомо, що в коренях є крохмаль, інулін та білки. Всі частини рослини містять гіркий молочний сік.

Фармакологічні властивості і використання

Козельці лучні використовують як діуретичний, антисептичний, протизапальний і ранозагоювальний засіб. Відвар коріння п'ють при кашлі, жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах, золотусі, сверблячці та інших захворюваннях шкіри. Для гоєння гнійних ран і виразок використовують свіже подрібнене листя рослини. Цінують козельці і як їстівну рослину. Для їжі придатне молоде листя коріння. З листя готують салати (як протицинготний засіб), а очищене від шкірки варене коріння використовують для вінегретів або готують, як цвітну капусту. Щоб зменшити гіркоту коріння, його вимочують півгодини в солоній воді. Порошок з листя козельців використовують узимку для заправки супів (1 чайна ложка на порцію супу).

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу, варять 10 хвилин, настоюють 2 години, проціджують) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.