КРОПИВА ЖАЛКА

Urtica urens — однодомна однорічна трав'яниста, вкрита жалкими волосками, рослина родини кропивових. Стебло прямостояче, чотиригранне, 15— 60 см заввишки. Листки супротивні, цілісні, еліптичні або яйцевидні, гострі, по краю гострозубчасті, 4—5 см завдовжки. Квітки світло-зелені, дрібні, одностатеві, зібрані в переривчасті пазушні вологі (суцвіття не довші за черешки листків, у пазухах яких вони містяться); оцвітина чотирироздільна. Плід — сім'янка. Цвіте у травні — вересні.

Поширення

Кропива жалка росте по всій території України на берегах річок, як бур'ян по городах, у садах, поблизу житла, серед чагарників.

Заготівля і зберігання

Для лікування використовують листя кропиви (Folia Urticae urensis), яке збирають під час цвітіння рослини, відокремлюючи його від стебла, і сушать обов'язково в затінку, по змозі швидко. Сушіння припиняють, коли центральні жилки стають ламкими. Сухої сировини виходить 22—23 % . Строк придатності — 2 роки. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

За якісним складом листя кропиви жалкої схоже з листям кропиви дводомної.

Фармакологічні властивості і використання

У народній медицині кропиву жалку використовують нарівні з кропивою дводомною, а іноді навіть віддають їй перевагу. Настій листя кропиви жалкої використовують як кровоспинний (при легеневих, кишкових, маткових, гемороїдальних та інших кровотечах), сечогінний (при набряках) та загальнозміцнюючий засіб. Вживання настою показане й при нервових розладах, ревматизмі, алергії й анемії, при звичних запорах, диспепсіях і шлункових коліках. Широко використовують препарати кропиви жалкої в дерматології й косметиці: всередину — при екземі, сверблячці, кропив'янці; місцево — при себореї голови, круговій або гніздовій плішивості, запрілості. Цінують кропиву жалку і як продукт харчування: з молодого листя готують салати, приправи до м'ясних страв і зелений борщ.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 2 години) по півсклянки 4 рази на даю до їжі; дві чайні ложки суміші (порівну) листя кропиви жалкої і ожини сизої напарюють 2 години на склянці окропу і п'ють, свіжий сік з листя кропиви жалкої вживають по 1 чайній ложці 3 рази на день як кровоспинний засіб. ЗОВНІШНЬО — відвар листя (100 г сировини кип'ятять 30 хвилин в 1 л оцту, розведеного водою у співвідношенні 1:1) для миття голови при себореї та круговій або гніздовій плішивості (мити ввечері перед сном, без мила); насичені свіжим соком кропиви стерильні тампони прикладають до запрілостей, ран і варикозних виразок.