МАК ДИКИЙ

Papaver rhoeas — однорічна трав'яниста рослина родини макових. Стебло прямостояче, розгалужене, 25—80 см заввишки. Листки чергові, перисторозсічені, з видовженоланцетними, надрізанозубчастими частками, з яких верхівкові довші за бічні. Квітки великі (3—5 см у діаметрі), двостатеві, правильні, 4-пелюсткові, одиничні на вершку стебла й гілок; пелюстки червоні, рідше — рожеві або білі, здебільшого з чорною плямою біля основи, в ширину більші; ніж у довжину. Плід — широкоеліпсоїдна коробочка, при основі звужена в добре помітну ніжку. Цвіте з другої половини червня по серпень.

Поширення

Мак дикий росте розсіяно по всій території України як бур'ян на полях, на межах і засмічених місцях, уздовж доріг, на кам'янистих схилах.

Заготівля і зберігання

Для лікарських потреб заготовляють пелюстки (Flores Rhoeados) і макові головки (плоди). Пелюстки збирають у суху сонячну погоду з повністю розкритих квіток 2 см завтовшки) шаром. Сухих пелюсток виходить 10—11 % . Макові головки зрізують у період неповного достигання (у липні), коли вони починають набувати солом'яно-жовтого кольору. Штучне сушіння пелюсток проводять при температурі до 35 °С, головок — при температурі до 70 °С. Готову сировину зберігають у добре закупорених банках у сухому місці, захищеному від прямого сонячного проміння. Рослина неофіцинальна. Пелюстки офіцинальні в 12 країнах світу.

Хімічний склад

Квітки маку містять близько 0,05 % алкалоїдів (коптизин, реадин, реагенін, хлорид та ін.), вітамін С, антоціани (похідні пеларгонідину й ціанідину, слиз, пектин, смолисті речовини та солі заліза і магнію. В головках є алкалоїди (коптизин, реадин, сангвінарин, папаверрубіни), вітамін Е, вищі жирні кислоти (пальмітинова, стеаринова, лінолева).

Фармакологічні властивості і використання

Мак дикий заспокійливо діє на центральну нервову систему, має легкі снотворні й болетамувальні властивості, виявляє пом'якшувальну, обволікаючу, мокротовидільну, потогінну та кровоспинну дію. Настій пелюсток використовують проти кашлю, при бронхітах, трахеїтах і ларингітах, від безсоння, у випадку серцебиття, для лікування діареї й дизентерії, при болях у черевній порожнині та у разі мимовільного сечовипускання. Для місцевого лікування пелюстки маку використовують у вигляді порошку (як кровоспинний засіб) або лосьйону. Відвар головок найчастіше вживають при гострому кашлі (особливо у дітей), серцебитті, болях в черевній порожнині та у випадку нерегулярних і мізерних місячних. Заслуговують на увагу антибластичні властивості маку. Протипухлинну дію виявляють екстракти з насіння цієї рослини, про що свідчать експериментальні й клінічні спостереження японських вчених. У деяких країнах (Японія, Єгипет, Чілі, Марокко) плоди маку застосовують при онкологічних захворюваннях органів черевної порожнини, при саркомі, кондиломі та при зовнішніх формах раку.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настій пелюсток (1 столова ложка сировини на 500 мл окропу, варять 10 хвилин) по чверті склянки 4 рази на день до їжі; відвар головок (1 чайна ложка сировини на 500 мл окропу, варять 10 хвилин) по чверті склянки 4 рази на день до їжі; настій 1 столової ложки суміші (порівну) пелюсток маку дикого, трави вероніки лікарської, листя підбілу звичайного і квіток калачиків лісових на 2 склянках окропу приймають по 1 столовій ложці 5—6 разів на день, при сильному простудному кашлі та як сильний потогінний засіб; сироп із пелюсток маку (50 г сировини заливають 2 склянками окропу, додають 1 г виннокам'яної або лимонної кислоти, витримують 4 години, фільтрують, розчиняють у фільтраті 650 г цукру і варять сироп) дають дітям по 1 чайній ложці 5—6 раз на день при кашлі.

ЗОВНІШНЬО — 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 1 годину, охолоджують, проціджують) використовують як лосьйон для протирань обличчя при сухій шкірі та зморшках.