ОЖИНА ТАВРІЙСЬКА

Кущова, 2—3 м заввишки рослина родини розових з річними вегетуючими пагонами і здерев'янілими дворічними стеблами, на яких утворюються квітконосні гілочки. Річні пагони здебільшого дуговидно вигнуті, міцні; зовсім голі, без поволоки, гранчасті, 7—10 мм у діаметрі, з прямими, злегка відхиленими або серповидно зігнутими шипами на ребрах; наступного року вони зацвітають і дають плоди, після чого відмирають. Квітконосні пагони розсіяно, з великими, серповидно зігнутими або гачкуватими, при основі дуже розширеними шипами. Листки чергові, черешкові, п'ятірні (на вегетуючих пагонах) або трійчасті (на квітконосних пагонах), з лінійно-ланцетними прилистками; листочки майже шкірясті, зверху голі або по жилках волосисті, зісподу — сірувато-повстисті, по краю — нерівномірно пилчасто-зубчасті; кінцевий листочок у листків річних пагонів широкий, при основі — серцевидний. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, білі, до 3 см у діаметрі, в багатоквітковому широкому волотевидному суцвітті. Плід — складна кістянка кулястої форми і чорного забарвлення. Цвіте у червні — липні.

Поширення

Росте в Південному та Гірському Криму на галявинах, узліссях і схилах.

Заготівля і зберігання

Див. статтю ожина сиза.

Хімічний склад

Ожина таврійська має близький до ожини сизої хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів у ньому.

Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті ожина сиза.