ОМАН БРИТАНСЬКИЙ

Inula britannica -багаторічна трав'яниста сіро-зелена або зеленувата рослина родини айстрових (складноцвітих). Має тонке косо повзуче кореневище. Стебла висхідні або прямостоячі, густо облистнені, 15-18 см заввишки, вгорі розгалужені й під кошиками білоповстисті, внизу розсіяно м'яко опушені. Листки чергові, цілісні, широколанцетні, коротко загострені, по краю дрібнозарубчасті, рідше цілокраї, зверху голі або розсіяно-волосисті, зісподу густіше вкриті прилеглими довгими тонкими білими волосками і, крім того, дрібними жовтими залозками; нижні - до основи поступово звужені в крилаті черешки, серединні і верхні - сидячі, напівстеблообгортні, нерідко з вушками. Квітки блідо-жовті, зібрані в невеликі (2,5-3 см у діаметрі) кошики, що утворюють на верхівці стебла нещільне щитковидне суцвіття; крайові язичкові квітки - жіночі, голі, гладенькі, на верхівці - тризубчасті, серединні - двостатеві, трубчасті. Плід - сім'янка. Цвіте у червні - вересні.

Поширення

Оман британський росте по всій території України (крім високогір'їв Криму і Карпат) на берегах річок і канав, на луках, як бур'ян уздовж доріг, на засмічених місцях, рідше - на полях.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують кореневище з корінням і листя оману. Збирають листя під час цвітіння рослини і сушать у затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Почорнілі листки і листки з плямами викидають. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Кореневища і корені оману британського містять інулін (30-40 % ), алкалоїди (0,063-0,075%), ефірну олію (до 3%), до складу якої входять алантолактон, незначна кількість ізоалантолактону і деякі інші сполуки. У листі оману є ефірна олія, флавоноїди, каротин, дубильні речовини, британін та інші сесквітерпенові лактони й аскорбінова кислота (до 45 мг% ).

Фармакологічні властивості і використання

Фармакологічні властивості і показання до призначення препаратів з підземних органів оману британського і оману високого збігаються, проте перевагу треба віддавати оману високому, препарати якого мають більше виражений терапевтичний ефект. Настій із листя оману британського дають усередину при скрофульозі, ревматизмі й радикуліті, від кашлю, як спазмолітичний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях, зокрема при гастралгії, коліках і проносі, як послаблюючий засіб при геморої та як засіб, що має потогінні, відхаркувальні й сечогінні властивості. Зовнішньо, як антибактеріальний і в'яжучий засіб, настій листя використовують у вигляді компресів, примочок, обмивань і полоскань при гнійних ранах, виразках, лишаях і хворобах горла. Свіже потовчене листя прикладають до виразок, гнійних ран і ран, що кровоточать.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настій із листя (1 столову ложку сировини настоюють 1—2 години на склянці окропу, проціджують) по 1—2 столові ложки 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО— компреси, примочки, обмивання і полоскання настоєм із листя (готують, як у попередньому прописі).