РОДОДЕНДРОН ЖОВТИЙ

Azalea pontica — невеликий (1—2,5 м заввишки), з прямостоячими гілками кущ родини вересових. Листка чергові, еліптичні, ланцетовидні або обернено-яйцевидні, з країв війчасті, на зиму опадають; молоді листки опушені, старі — голі. Квітки двостатеві, великі, запашні, зібрані в зонтиковидні суцвіття або одиничні; віночок жовтий або оранжевий, з вузькоциліндричною трубкою і злегка двогубим відгином. Чашечка маленька, п'ятироздільна. Плід — багатонасінна коробочка. Цвіте у травні.

Поширення

Рододендрон жовтий росте в основному в східній частині Західного Полісся (острівне місце знаходження) у вологих і мокрих дубово-соснових лісах.

Заготівля і зберігання

З лікарською метою заготовляють листя (Folia Rhododendri lutei), яке збирають під час цвітіння рослини. Зібрану сировину сушать при температурі до 45°; якщо сушіння проводять на відкритому повітрі, то на ніч листя ховають у приміщення. Сухої сировини виходить 25 % . Зберігають у сухих і провітрюваних приміщеннях у темряві і з певною обережністю — як отруйну рослину. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Листя містить дубильні речовини (7—18 % ), глікозиди (андромедотоксин, салідрозид, ериколін), ароматичний спирт рододендрин, флавоноїди (кверцетин, гіперозид), терпеноїди, урсолову, лимонну, хлорогенову і кавову кислоти, рутин, гідрохінон, фітостерин, арикулін та вітамін С (120—180 мг % ).

Фармакологічні властивості і використання

Препарати рододендрона жовтого мають в'яжучі, потогінні, ранозагоювальні, протизапальні та болетамувальні властивості. В дослідах над тваринами з'ясовано, що основна діюча речовина рододендрона жовтого — андромедотоксин — виявляє місцеву подразнювальну і загальну наркотичну дію, уражує слизові оболонки, спричинюючи запалення їх, діє паралізуюче, викликає брадикардію, знижує артеріальний тиск і пригнічує дихання. Ериколін має потогінні й наркотичні властивості. Комплекс діючих речовин рослини виявляє фармакологічну дію, подібну до дії глікозидів наперстянки. При передозуванні препарати рододендрона жовтого спричинюють порушення провідності, шлуночкову тахікардію, мерехтіння шлуночків та червоподібні рухи шлуночків серця. Терапевтичні дози не виявляють побічної дії, можливе лише подразнення шлунка. В народній медицині рослину використовують при поліартритах ревматичного й подагричного генезу, при артрозі, бурситі й радикулітах; у гомеопатії — при гіпертрофії простати й гострому простатиті.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО— настій (2 чайні ложки листя залити 2 склянками окропу, настояти 15 хвилин) пити ковтками по 2 склянки на день при ревматизмі й подагрі. ЗОВНІШНЬО — відвар (100 г листя на 5 л води, кип'ятити 20 хвилин, доповнити окропом до 10 л) для сидячої ванни при радикулітах.