САМШИТ ВІЧНОЗЕЛЕНИЙ

Baxus sempervirens — невеликий (до 1 м заввишки) вічнозелений кущ родини самшитових. Листки супротивні, цілокраї, шкірясті, короткочерешкові, від яйцевидних до видовженоеліптичних, на верхівці тупі, іноді трохи виїмчасті, зверху темно-зелені, зісподу ясніші. Квітки дрібні, одностатеві, однодомні, чотиричленні, з простою правильною оцвітиною, зеленаво-жовті, зібрані пучками в пазухах листків; численні чоловічі квітки зібрані в нижній частині пучка, жіночі (1, рідше 2—3) — на його верхівці. Плід — куляста коробочка. Цвіте (на півдні) у березні—квітні.

Поширення

Самшит вічнозелений походить з Середземномор'я. На території України його вирощують у садах і парках як декоративну рослину.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують свіже або сушене листя самшиту (Folia Buxi sempervirentis), яке заготовляють навесні і влітку. Сушать сировину в затінку. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій за 45°.

Хімічний склад

Листя самшиту містить алкалоїди (бунсин та ін.), ефірну олію, дубильні речовини.

Фармакологічні властивості і використання

Препарати самшиту виявляють гіпотензивну, жарознижувальну, антибактеріальну, сечогінну і жовчогінну дію. Найчастіше настій листя дають усередину при підвищеній температурі й запаленні жовчних і сечових шляхів. Ян зовнішній засіб самшит використовують при облисінні й себореї голови.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО - настій (половину чайної ложки сушеного листя на склянку окропу) по третині склянки 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО - 50 г свіжого листя настоюють 2 тижні на 0,5 л 45 % спирту й використовують для втирання у волосисту частину голови. Самшит містить сильнодіючі речовини і потребує обережності при використанні його.