СКУМПІЯ ЗВИЧАЙНА

Cotinus coggygria, синонім — Rhus cotinus — кущ або невелике (2—3 м заввишки) дерево родини сумахових. Листки чергові, прості, обернено-яйцевидні або еліптичні, цілокраї, зверху темно - зелені, зісподу — сизуваті, з характерним запахом. Квітки дрібні, зеленуваті, зібрані в розлогі волоті (більшу частину суцвіття становлять недорозвинені квітки, квітконіжки яких після цвітіння видовжуються до 15—30 мм і покриваються довгими червонуватими або зеленуватими волосками). Плід — зеленувата, згодом чорнувата кістянка. Цвіте у червні—липні.

Поширення

Скумпія звичайна трапляється в Лісостепу й Степу розсіяно, по всьому Гірському Криму й здебільшого в передгір'ях; на сухих кам'янистих схилах, вапнякових або крейдяних відслоненнях, у лісах, рідко на приморських пісках. Рослину вирощують як декоративний кущ, а також у полезахисних лісонасадженнях.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують листя (Folium Cotini coggygriae), заготівлю якого проводять у період від початку цвітіння рослини до утворення плодів. Збирають великі, добре розвинуті листки без черешків. Сушать їх на вільному повітрі у затінку або на сонці, розстеливши тонким шаром, чи в сушарці при температурі 40—50°. При сушінні треба уникати зволоження сировини (роса, дощ), бо вміст танінів від цього швидко зменшується. Сухої сировини виходить 33 % . Зберігають її в сухому приміщенні без доступу світла. Строк придатності — 2 роки. Аптеки сировину не відпускають, її використовують для промислового виробництва таніну, а на його основі — препаратів тенсал і танальбін.

Хімічний склад

Листя скумпії містить галотанін (до 25 %), елагову й вільну галову кислоти, флавоноїди (кверцетин, фустин, фізетин, мерицитрин), силіцієву кислоту, метиловий ефір галової кислоти, галактозид, глікозидні сполуки та ефірну олію (0,1—0,2 %). До складу ефірної олії входять камфен, мірцен, лимонен, а-пінен, флавон мірицетин.

Фармакологічні властивості і використання

Скумпія звичайна має в'яжучі, протизапальні й антисептичні властивості. Використовують її переважно як зовнішній засіб: для промивання гнійних ран, при зубному болі й запаленні ясен, вуграх, інфекційних тріщинах куточків рота, відмороженнях, дисгідрозі, гіпергідрозі, гноячкових висипах, виразці гомілки, геморої та при білях у жінок. Усередину скумпію прописують при діареї, дизентерії та як протиотруту при отруєнні алкалоїдами й солями важких металів.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — відвар листя (1 столова ложка сировини на 0,5 л окропу, кип'ятити 5 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до їжі як протипроносний засіб. ЗОВНІШНЬО — настій листя (100 г сировини на 1 л окропу, настоюють до охолодження) для промивання, полоскань, компресів і спринцювань.