СМОВДЬ ГІРСЬКА

Peucedanum oreoselinum, синонім — Athamantha oreoselinum — багаторічна трав'яниста з приємним запахом рослина родини селерових (зонтичних). Стебло щільне, циліндричне, борозенчасте, трохи розгалужене, 30 — 100 см заввишки. Листки чергові, з обох боків зелені, колінчасто відігнуті вниз; прикореневі — тричі перисторозсічені, з яйцевидно-ланцетними перистонадрізаними сегментами на черешечках; верхні — сидячі, з слабкорозвиненою перистою пластинкою. Квітки дрібні, двостатеві, у складних 20 — 30-променевих зонтиках, біля основи яких є обгортка з 9—13 ланцетних, тонкозагострених, по краю плівчастих листочків, а біля основи зонтичків — обгорточки з 7—9 ланцетно-шиловидних листочків; зубці чашечки короткі, часто непомітні; пелюстки білі, широкояйцевидні, на верхівці виїмчасті. Плід — округла двосім'янка, 4—5,5 мм завширшки. Цвіте у червні— липні.

Поширення

Смовдь гірська росте на Поліссі і в Лісостепу (у хвойних і мішаних лісах, на пісках) і зрідка в Лівобережному Степу (на других терасах річок).

Заготівля і зберігання

Для лікарських потреб використовують траву (Herba Oreoselini) і корені (Radix Oreoselini). Траву збирають протягом усього вегетаційного періоду, сушать у затінку на решетах. Корені копають після визрівання насіння або навесні — до початку вегетації. Сушать при температурі, не вищій за 30°. Сухої трави виходить 25 % , коренів — 16 % . Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Трава рослини містить флавоноїди (кемпферол, кверцетин, лютеолін, апігенін), похідні кумарину (пеуцеданін, атамантин), валеріанову кислоту, ефірну олію, у складі якої є лимонен і сабінен.

Фармакологічні властивості і використання

Смовдь гірська виявляє сечогінну, потогінну і седативну дію. У народній медицині рослину використовували при болях у шлунку, в відварі її купали полохливих дітей, рекомендували як допоміжний засіб при венеричних хворобах. У гомеопатії використовують препарати з свіжої рослини.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — відвар (5 г трави або коріння на 200 мл окропу, варити 5 хвилин) по 1 столовій ложці 4 — 5 раз на день при недостатньому виділенні травних соків і при кишкових коліках, а також як допоміжний засіб при уролітіазі.