СУРІПИЦЯ ЗВИЧАЙНА

Дворічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих. Стебло голе, вгорі розгалужене, 40—60 см заввишки. Листки чергові, ліровидноперисті, прикореневі і нижні стеблові — на черешках, верхні стеблові — сидячі. Квітки двостатеві, правильні, жовті, 4-пелюсткові, зібрані в китицю. Плід — стручок (чотиригранний, на ніжці). Цвіте у квітні — травні.

Поширення

Росте на луках, пасовищах, у посівах на більшій частині території України (крім південних районів).

Сировина

Використовують траву. Заготовляють під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Листки містять значну кількість аскорбінової кислоти, насіння — 25—36 % жирної олії.

Фармакологічні властивості і використання

Суріпиця звичайна — стародавня лікарська рослина, вона виявляє сечогінну, збуджуючу та ранозагоювальну дію. В народній медицині її використовували для лікування інсульту, цинги, епілепсії й набряків та як засіб, що підсилює статеву діяльність і сприяє продукуванню сперми. У тібетській народній медицині олією з насіння С. з. лікували проказу. Салати з молодого листя С. з. посідають чільне місце в лікувальному харчовому раціоні. Використовують для салатів молоді розеткові листки. Збирають їх пізньої осені, взимку з-під снігу або рано навесні. Можна вирощувати С. з. і на підвіконні. Для цього насіння С. з. висівають на фільтрувальний папір або крихкий картон, поливають. Через 8—9 днів збирають зелені паростки, кришать і додають до борщів, юшок або посипають м'ясні страви, бутерброди.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова ложка свіжої або сухої трави на 200 мл окропу, настоювати 2—3 години, процідити) по чверті склянки 4 рази на день протягом 2—3 тижнів.