СФАГН

Sphagnum — рід багаторічних трав'янистих рослин родини сфагнових. Білувато-зелені, бурі до червонуватих мохи, що ростуть більш чи менш густими дернинками. Стебло тонке, в'яле, до 10—20 см, часом довше, з необмеженим угорі ростом, внизу поступово відмирає (внаслідок постійного відмирання стебла знизу відбувається утворення торфу), вкрите короткими гілочками, які у верхній частині стебла густо зібрані в головку. Листки без жилки, сидячі; стеблові листки одиничні, гілочкові — черепичасто розміщені. Розмножується сфагн за допомогою паростків і спорами. Спори утворюються у липні — серпні.

Поширення

Росте сфагн переважно в лісовій зоні у вологих і заболочених, більш або менш кислих місцях.

Заготівля і зберігання

Для медичних потреб придатні, по суті, всі види сфагну, проте кращими (в сухому стані не такі крихкі, стебла — не менше як 7 см завдовжки) вважаються сфагн магелланський, сфагн бурий, сфагн центральний, сфагн болотний, сфагн гостролистий, сфагн гострокінцевий та деякі інші. Заготовляють сировину з травня по вересень у суху погоду, висмикуючи всю живу, зелену частину дернини. Добутий сфагн віджимають, видаляють нижні побурілі частини, очищають від сторонніх домішок і зразу сушать на сонці, на вітрі, розстеливши його тонким шаром на тканині. Сушіння вважають закінченим, коли зелені частини сфагну побіліють. Сухої сировини виходить 9—11 % . Оптимальна вологість висушеного сфагну має бути 25—30 % . При пересушуванні він стає ламким і мало придатним для використання. Строк придатності — 1 рік.

Хімічний склад

Рослина містить фенолоподібну речовину сфагнол, клітковину, білки та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і використання

Завдяки наявності сфагнолу рослина діє як активний антисептик, прискорює гоєння ран. До позитивних якостей сфагну слід віднести й його здатність добре всмоктувати вологу. Всмоктувальні властивості у нього набагато кращі, ніж у гігроскопічної вати. Одночасна наявність антимікробних властивостей і високої вологоємності робить сфагн цінним перев'язочним матеріалом при лікуванні вогнепальних, променевих і гнійних ран. Безпосередньо на рану класти сфагн не можна, попередньо його треба обшити одним шаром марлі і простерилізувати.

Лікарські форми і застосування

ЗОВНІШНЬО — стерильні сфагново-марлеві пов'язки (перед застосуванням зволожити фізіологічним розчином).