ЧАПОЛОЧ ПАХУЧА

Багаторічна трав'яниста кореневищна, з приємним запахом рослина родини тонконогових (злакових). Стебла висхідні, голі, гладенькі, 30—80 см заввишки, з порожнистими меживузлями і потовщеними вузлами. Листки чергові, плоскі, цілокраї, на безплідних пагонах лінійні, загострені, 5—6 мм завширшки і до 60 см заввишки,. зісподу. зелені, голі. Квітки дрібні, різнорідні, зібрані в дрібні (3— бурі, 3-квіткові (серединні квітки двостатеві, бічні — чоловічі) колоски, що утрорюють на верхівці стебла яйцевидну розлогу волоть з тонкими гладенькими гілочками. Колоскові луски шипуваті, по краю з довгими війками. Нижні квіткові луски в чоловічих квітках шкірясті, по краю війчасті з коротким остюком, що виходить біля верхівки або із середини . спинки. Плід — зернівка. Цвіте у травні — червні.

Поширення

Чаполоч пахуча росте переважно на Поліссі та в Лісостепу в соснових і мішаних лісах, на пісках, лісокультурних площах, вирубках і галявинах.

Сировина

Використовують траву чаполочі, яку заготовляють після цвітіння рослини, зрізуючи листки й безплідні пагони серпом або ножем вище прикореневих буруватих листків. Після видалення квіткових волотей траву сушать у затінку. Сухої трави виходить 50 % .

Хімічний склад

Трава чаполочі містить кумарин (0,2 % ), який надає їй ароматичного запаху, р-кумарову, ферулову й мелілотову кислоти. Дані про наявність у рослині алкалоїдів сумнівні.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столову ложку сировини настоюють 30 хвилин на склянці окропу в закритій посудині) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день за 10—15 хвилин до іжі.