Музей визвольної боротьби України повернувся додому

90 років тому (у 1925 році) у Празі українські інтелектуали, які були змушені емігрувати, відкрили збірку архівних документів і назвали її Музеєм визвольної боротьби України. З часом музей став одним із найбільших українських архівів в еміграції. Він функціонував до 1948 року, аж доки прорадянська влада Чехословаччини не передала архів до  КДБ. Після цього документи з Музею вкривалися пилом під замком в архівах КДБ у Москві і Києві. І вже тепер, 28 травня, з ініціативи Національного архівного фонду України, документи з архіву продемонстрували широкому загалові.

Періодика (газети і журнали) і відозви українських громад Чехословаччини, Польщі, Німеччини, Франції, Бельгії, Болгарії; промови, інформаційні повідомлення, листи та світлини видатних українських громадсько-політичних, культурних і релігійних діячів, а також документи, які висвітлюють реакцію українських емігрантів на події в Україні – це все можна побачити у приміщенні Центрального державного архіву громадських об’єднань України. Саме тут з 1988 року науковці зберігали частину архівів Музею визвольної боротьби, повідомила Радіо Свобода директор архіву Ольга Бажан.

За її словами, частина музейних документів потрапила до нашого архіву у 1988 році, передачу здійснив тодішній КДБ.

За її словами, музей та його збірка має унікальну історію: у ньому напередодні Другої світової війни зберігався понад один мільйон експонатів, частина з яких була знищена під час бомбардувань весною 1945 року. Нова влада Чехословаччини визнала цей музей, але у 1948 році, коли до влади там прийшли комуністи, музей закрили як осередок антирадянської роботи, зазначила Бажан.

«Експонати, документи і матеріали музею були передані до СРСР і вивезені у три етапи: у 1948-му, 1958 році, а остання партія (документів – ред.) потрапила до Радянського Союзу у 1983 році. Частина музейних документів потрапила до нашого архіву у 1988 році, передачу здійснив тодішній КДБ», – розповіла Бажан.

Від сьогодні документи, які знаходяться у Центральному державному архіві громадських об’єднань, доступні українцям і для огляду, і для роботи з ними, каже Бажан. А це, серед іншого, листи однієї з піонерок українського жіночого руху Софії Русової, нотатки гетьмана Павла Скоропадського, замітки члена Української Центральної Ради Миколи Галагана.

Науковці з нетерпінням очікували на можливість працювати з архівами Музею визвольної боротьби України, оскільки серед документів можна знайти чимало таких, які дозволяють зрозуміти перебіг національно-визвольних змагань України у ХХ столітті. Таку думку у розмові з Радіо Свобода висловив історик, викладач Дипломатичної академії Ігор Жалоба.

«Ця експозиція підкреслює, що ми маємо свої корені, що ми мали людей, які несли ідею незалежної України через віки», - Ігор Жалоба.

«Зверніть увагу, наскільки активно зараз іде пошук наших коренів і нашої ідентичності. І ця експозиція, власне, підкреслює, що ми маємо свої корені, що ми мали людей, які несли ідею незалежної України через віки, у тому числі жертвуючи своїм життям», – зазначив Жалоба.

Тим часом, студенти уважно оглядали документи, в яких ідеться про політичні репресії і голодомори в Україні, про переслідування радянською владою церков тощо. Молодь також зацікавило приватне листування, щоденники, нотні зошити українських громадських діячів і політиків, які представлені у відкритій експозиції.

«Конче важливо побачити кращих представників української еліти тієї доби. Ми маємо свою історію, своїх героїв і нам є що показати світу», – упевнена майбутній історик Ірина.