Хмільнянський яр побив рекорд Європи та двічі боров Дніпро

На Канівщині налічується більше 5 тисяч ярів. Серед них найбільший в Європі - Великий Хмільнянський яр, що простягається на 10 кілометрів, має понад 500 відгалужень, а периметр його з верхів'ями становить 110 кілометрів. Глибина його місцями сягає 70 метрів. 

 Більше ста років тому яр перегатив річку Рось та змістив її русло на 10 кілометрів.

Свою назву яр отримав від села Хмільна, значна частина якого розташована у ньому.

Для любителів активного туризму Хмільнянський яр стане чудовим місцем для відпочинку. Однак на природі необхідно бути обережним - непоодинокі випадки, коли навіть місцеві відволікалися від орієнтирів та починали блукати в численних відгалуженнях Яру. 

Канівські яри утворилися в середині XIX ст. В ті часи гори навколо Канєва були вкриті лісом, і це зберігало схили від розмиву. Але розвиток на Канівщині цукроварної промисловості потребував великої кількості лісу на дрова. Почалося вирубування лісів і, як наслідок, швидкий ріст ярів. Під час злив, які траплялися над ярами літом чи навесні на початку ХХ століття, шалений потік води гудів і шумів, а підмита земля бухкала об дно яру з такою силою, що відгомін грізної стихії чувся далеко від того провалля. Це й спричинило утворення п'яти тисяч ярів глибиною від 25 до 70 метрів. Уже в ті роки такі яруги, як Заводищенський, Ненаситний, Гниловод, Венарський, Удовик, Колончанський, Бражник "розрослися " до таких гігантських розмірів, що на відкритих грунтах там можна було вивчати геологічну будову Землі. 

На початку 60-х рр. ХХ століття вдалося майже зупинити зростання Великого Хмільнянського яру. 

Вперше спроба зупинити утворення Великого Хмільнянського яру була зроблена у 1903 р. мешканцями Хмільни, які висадили на схилах яру тисячі саджанців дерев.

За спогадами старожилів, Хмільнянський яр не давав спокою мешканцям кількох сіл Канівського району - Хмільни, Конончі, Пекарів, Межиріча. Щорічне заболочення й підтоплення городів стало стихійним лихом. Землю зносило не лише в яри, вона стікала крутими схилами, замулюючи і Дніпро, і його притоки. У серпні 1931 року безперервні дощі спричинили такі яружні виноси, що той мул на кілька днів перегородив Дніпро. Така ж точно біда трапилася і в 1934 році. Тоді це вплинуло навіть на судноплавство: пароплави з Києва зупинялися біля колишнього села Селища, а далі пасажири змушені були йти берегом пішки, аби пересісти на пароплав, який підходив до іншого боку "загати" з Дніпропетровська.